Граф опинився на вулиці, як і багато інших собак, його просто викинули. Привезли на машині в незнайоме селище і залишили на дорозі. Чому викинули? Бо став не потрібен.
Граф — собака бійцівської породи, американський пітбультер’єр. Господар тримав його для собачих боїв, але з віком пес став програвати, перестав приносити прибуток і був викинутий, немов зламана іграшка, люди награлися. Граф все своє життя стикався тільки з жорстокістю, скільки разів він бився на собачій арені, скільки разів сам граф виходив з бою переможцем, але ледве живим від численних ран, а тепер став не потрібним.
У нього не було бажання кинутися слідом автомобілю, на якому поїхав господар, не було бажання шукати свій будинок. Він йшов, сам не знаючи куди, просто йшов. По дорозі траплялися люди. Багато лякалися його грізного вигляду й обходили стороною. Кілька разів на нього гавкали собаки, але лише здалеку, ближче ніхто не наважувався підійти, але він не звертав увагу.
Раптом він почув дивні звуки. Він зупинився. Біля магазину стояла дівчинка років 9 і плакала. Двоє підлітків п’ятнадцяти років відібрали у неї гроші.
– Віддайте! Це тато дав на шоколадку! – намагалася забрати дівчинка у хулігана свої гроші.
– Уті-путі “тато дав” – передражнив її рудий здоровань — І ще дасть! – він відштовхнув дівчинку так, що та мало не впала і заплакала ще більше.
Повз проходили перехожі, але нікому в голову не прийшло заступитися. Всі поспішали у своїх справах. Граф, може, до кінця не зрозумів всього що відбувається, його не вчили захищати слабких, тільки свою територію, якщо залізе чужий. Він просто підійшов до дівчинки. Хлопці зблідли.
– Вона тут з собакою! Валимо! – хулігани, кинувши гроші, поспішили навтьоки. Дівчинка спочатку не зрозуміла, що сталося, чому її кривдники раптом втекли, а потім помітила пса, який стояв поруч, задумливо дивлячись кудись у далечінь.
– А ти врятував мене! – дівчина обійняла міцну шию собаки та притиснулася до морди своєї мокрою щокою. Граф остовпів. З ним ніхто так не поводився. Він абсолютно розгубився і не знав, що робити. Вперше за своє життя він виявився переможеним дитиною. Пес засопів і спробував звільнитися, дівчинка відпустила його з обіймів і стала гладити по голові.
– Хороший песик — промовляла дівчинка, розглядаючи численні шрами на морді й плечах, — тебе били, так? – вона не знала яку небезпеку таять собаки подібної породи, жодному дорослому не прийшло б в голову ось так взяти й підійти до чужої собаки. Дівчинка, закінчивши обіймати свого рятівника, побігла в магазин незабаром вона з’явилася, але не шоколадкою, а з сосискою.
— Це тобі! Їж! Ти, напевно, голодний! – простягнула вона частування. Пес дуже делікатно, одними губами, взяв сосиску з маленької долоньки.
Дівчинка пішла додому, помахавши йому на прощання, і знову Граф залишився один. Через кілька днів дівчинка знову з’явилася біля магазину і відразу помітила Графа, який лежав в тіні кущів. При вигляді маленької й тендітної істоти пес піднявся і ледь помітно махнув хвостом. Дівчинка принесла бутерброда з ковбасою. Все це собака з’їла до крихітки.
Одного разу дівчинка, як і раніше, прийшла до нього, але не одна, з нею був її батько.
– Ось він врятував мене! – сказала дівчинка татові.
– Ну, не знаю, Машенька, це досить небезпечна порода. Я не хочу, щоб він жив у нас.
Граф спокійно сидів і спостерігав, немов розумів, що зараз вирішується його доля. Дівчинка довго вмовляла батька, під кінець і зовсім розплакалася. Дивлячись на сльози дочки, батько погодився взяти собаку, так у графа з’явилася нова сім’я. Йому відвели місце в передпокої й постелили м’яку підстилку.
Граф зумів виправдати довіру дівчинки. Він не доставляв ніяких турбот, поводився тихо, з гостями стримано і незабаром з коридору він перебрався в кімнату дівчинки. Там йому з Машою було веселіше.
Якось вся сім’я, в тому числі Граф, поїхали на озеро. Дівчинка носилася зі своїм чотириногим другом по піску, кидала м’ячик і раптом неподалік від них зупинився чорний джип. Собака відразу насторожилася і припинила грати. З машини вийшов чоловік та попрямував до них. Батько дівчинки привітав гостя та став
розпитувати про риболовлю. У цей час підбігла дівчинка, в супроводі графа.
– Так це ж моя собака! – вигукнув чоловік — Граф, до мене! – але пес навіть не ворухнувся. Батько сімейства пояснив, що підібрали його на вулиці худого та брудного.
– Так, це я його залишив. Таке у нього покарання, а то працювати не хоче! – самовдоволено відповів чоловік. Після цього він вимагав віддати собаку назад.
– Це не ваша собака! – заступилася дівчинка — Він мій друг і я його ні за що не віддам!
Втрутилися і батьки, вони бачили, як любить дівчинка собаку, і як той і собі прив’язаний до їх дитині, але колишній господар графа був іншої думки.
– Та ви хоч знаєте хто я? Я вас до в’язниці посаджу! Напишу заяву, що ви вкрали у мене собаку! – з цими словами, він схопив пса за нашийник. Дівчинка заплакала, але в ту ж секунду, спритно вивернувшись, собака кинувся на мужика. Той закричав і впав на пісок. Батьки поспішили відтягнути собаку. Піднявшись, непрошений гість сипав прокльонами й образами. Пес зробив ще одну спробу кинутися, хоча його міцно тримали за нашийник. Але цього вистачило колишній господар поспішив сісти в машину і дав по газах.
Дівчинка, все ще ридаючи, обіймала свого друга, а той посміхався на всю свою пітбульську пащу вперше за своє життя. Навіть, батько дівчинки підійшов і поплескав пса по голові й мама, витираючи крадькома сльози, почухала його за вухом.
Вірність собаки не купиш ні за які скарби світу. Вона, або любить, або ні, третього не дано. Недаремно кажуть, що собаки — це ангели, які спустилися з небес.
