Інколи сімейне життя дає тріщини, а може це розташування планет так впливає. Не знаю, але у нас все поламалося в стосунках. У моїй голові щось наче переклинило. Я просто втомився бути батьком і чоловіком.
Кожного дня, коли приходив додому з роботи – одне і те саме. Діти бігають, кричать, роблять вдома безлад. Дружина втомлена і постійно чіплялася, що потрібно вдома чоловічої руки, бо були речі, які потрібно полагодити. Я це слухав і кивав головою, доки вечеряв. А потім теж втомлений йшов спати.
Багато разів я чув, що і розетку потрібно справити, і полицю прибити, але пропускав це повз вуха. Я ледве витримував час вдома і чекав наступного дня, щоб втекти на роботу. А одного дня вирішив, що беру відпустку і йду в гори. Забронював собі готель і поїхав насолодитися тишею і красою. Сам.
Я навіть не відповідав на дзвінки, от тільки повідомлення тещі мене стривожило і повернуло до життя. Я тиснув на педаль газу, наче несамовитий і долетів додому за вдвічі коротший час, ніж їхав туди. Та й штрафів нахапав багато.
Моя дружина опинилася в лікарні. На неї впала дверка з кухонного гарнітуру. Я чув про цю дверку багато разів, але так і не прикрутив її. Вона впала прямо моїй дружині на голову. Леся в лікарні із важкою reм@m0м0ю.
Я сиджу біля її ліжка і розумію, який я недоумок. Я не цінував жінку, яку кохаю. Не чув її прохань і взагалі подумував про розлучення. А вона бідолашна терпіла мою байдужість.
Сиджу біля її ліжка і молюся, щоб вона одужала. Навіть склав список, що потрібно вдома відремонтував і половину вже зробив.
Моя егоїстичність ледь не забрала у дітей маму, а в мене дружину. Важко розуміти, що в тому, що трапилося лише твоя вина. Але надія є. Основне, що Леся жива.
