Мої батьки хочуть подати на мене в суд
Я народилася на Україні, коли я була маленькою, то переїхала жити до Росії назавжди з бабусею, а мої батьки так і залишилися там. У мене важкі стосунки з батьками, я їм не потрібна, і вони мені теж. Вони люди творчі, все життя співали в хорі, виступали на концертах, і займалися своєю кар’єрою. Зрозуміло, що маленька дочка для них була перешкода у всьому, тому виховувала мене бабуся.
Коли мені було 5 років, бабуся вирішила переїхати в Росію, тут були родичі, які їй допомагали. Батьки приїжджали до нас в гості, але рідко, буквально рази три на рік, а потім взагалі перестали, дзвонили теж рідко. Я відвикла від них, роль батьків прекрасно заміняла бабуся, в якийсь момент часу я навіть забула про них, як ніби їх і зовсім не було.
Я закінчила школу, вступила до медичного інституту, на третьому курсі зустріла прекрасного чоловіка і вийшла за нього заміж. Після закінчення інституту ми відкрили стоматологію, бізнес став поступово процвітати й ми стали заробляти хороші гроші.
А тут недавно з’явилися мої батьки, стали проявляти до мене небувалий інтерес. Я, звичайно, розумію, що це пов’язано з тим, що у них закінчилися гроші, і вони не знають звідки їх взяти. Зрозумівши, що від мене не дочекатися їм ні копійки, почали тиснути на жалість, а потім і зовсім пригрозили мені, що подадуть на аліменти, нібито я повинна він них піклуватися в старості. Я вважаю, що нічого їм не повинна, вони мене кинули, зовсім не брали участь в моєму вихованні, і не давали належної любові. Чи не заперечую того, що вони іноді посилали грошей бабусі, але в основному ми жили тільки на її пенсію, і життя було досить бідним.
Я сама заробляла собі на життя, поки вчилася в інституті, сама навіть не знаю, як мені все вдавалося, але втомлювалася я страшно. Я справлялася, і вони впораються, допомагати їм не буду і не хочу!
