Врешті-решт не має ніякого значення наскільки ти багата людина. Єдине, що важливо – чи відчували ви абсолютне щастя. Так завжди говорила моя дружина. І я розумію, наскільки вона була права, поприсвій надто юний вік.
Ми одружилися з Оксаною десять років тому. Вона була молодшою за мене на одинадцять років, але це не було для нас перепоною. Як то кажуть, – коханню всі роки покірні. От так і було у нас.
Моя дружина була дуже молодою, але її життєва мудрість мене вражала. Якби просто слухати її слова – подумав б що їй років сорок, не менше.
От над її основною фразою, яка закоренилася в моїй голові я часто думаю. Мені завжди було всього мало і я намагався заробити якомога більше, щоб у нас було все найкраще.
Оксана часто мене переконувала, що гроші не мають ні найменшого значення. Основне – це чи ти себе відчуваєш щасливим. А я вперто її не слухав.
У нас народилася дочка, потім ще одна дочка. Я ж мріяв про сина. Постійно казав дружині, що своє абсолютне щастя я відчую, коли стану батьком хлопчика.
Оксана мене уважно слухала, забиралася до мене на коліна, ніжно обнімала за шию і цілувала. При цьому на вушко казала, що подарує мені сина.
Так, сина вона мені справді подарувала. Але щастя я не відчув. Відчув лише біль втрати. При пологах відбулися ускладнення і лікарі не врятували мою дружину. Так я залишився сам з трьома маленькими дітьми.
Я себе щодня винив у цьому, все думав що могли жити і без сина. Лиш би Оксана була поруч.
І коли я задумуюся над її словами – то розумію коли саме відчував абсолютне щастя для себе. Це було у ті моменти, коли наші донечки бавилися ляльками на килимі, а Оксана сиділа у мене на колінах і ніжно обнімала й цілувала.
Тоді я не усвідомлював, що ось воно – моє щастя. А зараз ці моменти постійно зі мною. Мені від них і холодно і тепло одночасно.
