Весь цей час хлопець тільки й чекав, коли дівчина почне щось заперечувати, виступати проти їхнього шлюбу, але цього не сталось. Жодної реакції, тому він відправився у далеку Канаду.
Уже встигла Люда посивіти за пройдені роки, а так і не змогла знайти людину, щоб розповісти її весь свій біль, який накопичився після втрати нею кохання, про те, як її зрадили та принизили на очах у десятка людей.
Уже бабусею стала Люда, але досі не могла зрозуміти, чому доля була з нею така жорстока й забрала єдине цінне, що та мала. Чи це якісь у неї жарти таки були?
…. Всі у селі тільки й перешіптувалися, як красивий, міцний та чорноволосий Андрій гарно дивиться з худенькою, мініатюрною та русявою Людою. Всі давно знали, що ще зі шкільних років, хлопець любив дівчину й тільки набирався сміливості, щоб ощасливити її.
Сьогодні був особливий день для Люди. У свої 18 вона вперше піде до клубу на танці. Раніше батьки її не пускали, але згодом пом’якшали, дивлячись, як донька нудиться кожен вечір при шитті, й відпустили. А вона тільки й чекала цього. І нарешті, вона зможе достатньо натанцюватися, наговоритися й було у неї відчуття, що саме цей вечір може повністю змінити її життя.
– Ох, як втомило мене це очікування! Швидше б Мирослава прийшла! – говорила сама до себе дівчина, поглядаючи у вікно.
Мирослава прийшла вчасно! І навіть не сама! Дізнавшись, що сестра вперше виводить Люду на танці вирішив брат Андрія, що їх потрібно провести й нав’язався йти разом з сестрою.
Спочатку всі танцювали окремо, але потім почалися повільні танці й всі закружляли у парах. Люда ж стала вбік, тому що когось запрошувати наміру не мала, а до неї ще ніхто не підійшов. Через декілька секунд, вона відчула на своїй руці дотик чийогось теплого тіла. Це був Андрій, що ніжно поло цілував її руку й впевнено та вперто поглянув на дівчину. Вона засоромилась від такого близького контакту й закоханого погляду, але погодилася потанцювати з ним.
Один танець заміняв інший так, що двоє молодих людей й не помітили, як закінчилися танці й пройшло кілька годин. Тоді й хлопець вирішив провести Люду додому. Тепер її погляд змінився. Вона більше не дивилась на нього, як на друга, чи брата подруги, а як на справжнього хлопця, який тепер мав бути тільки її.
– Що ж, Людо, дякую тобі за ці танці! Ти вийдеш завтра ввечері? – обірвав роздуми дівчини хлопець, коли вони вже підійшли до її дому.
– Так, вийду, чекай мене! – сказала дівчина й поспішила додому, щоб ненька не переживала, що вона так довго після танців затрималась.
Дівчина не спала всю ніч, вона мріяла та марила Андрієм. Він був таким близьким, хорошим й зухвалим водночас, що вона просто не могла у це повірити.
Весь день дівчини був зайнятий справами, але всі вона швидко закінчила й не могла дочекатися вечора, щоб знову поглянути у його закохані очі.
Андрій також весь день думав про неї та про те, як зізнається у всьому, що відчуває. Як швидко б’ється його серце поруч з нею, як йому не хочеться покидати її та як боляче йому дається те, що вони бачаться тільки ввечері. Хлопець здалеку впізнав веселу ходу Люди, що наближалась до нього.
– Я змусила тебе чекати? Вибач! – весело гомоніло дівча, коли підходило до місця зустрічі.
– Та ні, це я не міг дочекатися зустрічі з тобою й прийшов раніше! – повідомив хлопець.
Вони гуляли, багато гомоніли й не відходили один від одного ні на крок. Так й минуло 2 роки. У любові й злагоді. І вирішив Андрій, що не має куди тягнути й потрібно робити дівчині пропозицію. Але чомусь засумнівався у щирих почуттях дівчини до нього й вирішив перевірити, чи здатна вона щось зробити заради їхнього кохання.
Тоді й сталася та недільна літургія, на якій повідомили про одруження Андрія з іншою. Хлопець чекав протесту, вигуків, крику, хоча б чогось, але дівчина побіліла й залишилася чекати під стінкою до закінчення.
Про те, як її боляче знала лише мама та подушка, що не встигала висохнути від сліз, як дівчина її обрамлювала новими. Хлопець обурився й вирішив, що дівчина його не любить, відправився у Канаду, де намагався її забути.
Але не вийшло це у нього. Кожна йому була не така, як Люда, що давно полюблена й пригріта серцем, так він і залишився одним. Й молода дівчина постаріла у самоті, так і не змогла змиритися з тим болем, що причинив її хлопець та заново навчитися довіряти.
Звичайно, вони вже давно не ображені один на одного, але кожен з них думає, що було б, якби все склалось інакше.