З дитинства я почала мріяти про сім’ю, особливо мені хотілось народити донечку, я навіть наперед її ім’я обрала – Іванка. І кожного Нового року та дня народження загадувала одне і теж бажання, щоб моя донька була щасливою, здоровою та красивою!
Ось я виросла, вийшла заміж і народила першу дитину, проте це був хлопчик. Мабуть, якби народила дівчинку, то про другу вагітність навіть не задумувалась. Так само сталось із другою, і ми з чоловіком наважилися на третю, лише тому, що всі родичі нас переконували, що народиться дівчинка. Кінцево мене переконала сусідка-ворожка, яка ще ніколи не помилялась. Ну, це поки що.
Третя вагітність відрізнялась від двох перших, я інакше себе відчувала, відчувала тіло всередині мене, робила різні експерименти з інтернету і всі як один прогнозували мені народження доньки.
І тут на першому УЗД лікарка ошелешує мене новиною, що це хлопчик!
Після цього я зустрілась з маминою подругою, вона також працювала в жіночій консультації.
– Ну, що там? Все добре? – запитала вона.
– Так, головне, щоб дитина була здоровою, – коротко відповіла я.
– Господи, все ясно, невже знову хлопчик?
Я лише коротко посміхаюсь.
Бабусі та дідусі починають мене вішати, мов нічого страшного, головне, щоб здоровий, а свекор до кінця не заспокоювався, погладжував живота і промовляв «Іванівна»! Дійшло до того, що вони почали мене заспокоювати тим, що мені не прийдеться купувати одяг та іграшки, адже все є.
Але цими словами вони мені тільки сиплять сіль на рану. Я так хотіла обирати красиві плаття, резиночки для волосся та бантики! З часом багато знайомих почало переходити межу, я припинила з ними спілкуватися, тому що не сміюсь зі статті їхньої дитини, а лише радію, що дитина здоровою народилась. Я люблю своїх синів і не почала б їх любити менше, якби у мене народилась донька.
Я щаслива матір трьох хлопчиків, проте інколи сумую, що не стала мамою однієї дівчинки.
Можливо, я так ніколи й не стану мамою дівчинки та не здійсню дитячу мрію, але це ніяк не робить мене нещасливою. У мене росте три чудових захисники, і я щаслива, що стала їхньою мамою.
Проте деякі люди так і хочуть всунути свій ніс у чужі справи, щоб я відчула себе неповноцінною. Я втомилась від них, але не знаю, як реагувати на їхні слова…
