“Вибач, весілля не буде!”- таке смс отримала Руслана за 5 хвилин до церемонії!

У мого брата є донька, Руслана, моя племінниця, їй уже 25 років, дуже хороша та розумна дівчинка. Олег, мій брат, відразу після університету взяв її до себе на підприємство, сімейну справу вивчати. Вони хоч родина і багата, але дівчинка ніколи не була балуваною. От Руслана рік тому познайомилась з Дімою. Він приїздив до нас у район батьків відвідати, сам в області живе, там квартиру в іпотеку взяв, від нас це години півтори їзди. От він з нею у парку познайомився, запросив у кафе, а потім вони якось і зустрічатися почали. Після кожної зустрічі з ним племінниця літала, мов на крилах любові та вся сяяла!

Спочатку вони лише на вихідних бачилися, то він до неї приїде, то вона зрідка до нього. Звісно, мало їм було тих двох бідних днів, тому хлопець прийняв серйозне рішення і запропонував Руслані переїхати до нього. Але тут Олег як сам не свій став, почав стукати по столу і промовляти: «Ну ні! От спочатку нехай пропозицію зробить, з його батьками познайомимось, а тоді й поговоримо про ваше спільне життя! Придумали тут!»

Олег завжди відстоював свою думку, тому переконати його у тому, що у цьому немає нічого страшного не вийшло ні в мене, ні у його дружини.

«Любий, та чого ти, нехай спробують, а там якщо добре їм буде, то й про весілля думатимемо!» – але брат навіть не хотів чути вмовлянь дружини.

Батько настояв на своєму і наречений таки піддався, привів батьків знайомитися, а там відразу почали обговорювати й меню у ресторан і те, що Руслана повинна обов’язково бути у пишному білому платті, хоча дівчина цього зовсім не хотіла, вона уявляла інакше своє весілля. По розмові було зрозуміло, що батьки нареченого не такі заможні, як брат, і вони б хотіли організувати щось скромніше, тому що таке святкування вони собі дозволити просто не могли. Звісно, навіть вони не перемогли мого брата і все робили так, як він хотів. Ресторан був замовлений, гості покликані, заява на одруження подана.

І ось найважливіший день у житті племінниці. Вона вже готова, красива та така, що дух захоплює. Вже й фотографи приїхали, а її нареченого все немає. Почали дзвонити йому, а він все поза зоною. Чекали до останнього, а потім навіть почали телефонувати у лікарні та поліцію.

Загалом, всі вирішили їхати прямо до загсу, можливо, з нареченим щось трапилось, і він уже чекав їх там. Але ні, і там його не було. А за 5 хвилин до початку церемонії на телефон Руслани прийшло повідомлення: «Вибач мені, я не зможу зробити тебе щасливою. Але вірю, що ти знайдеш таку людину. Ніякого весілля не буде!»

Звісно, у племінниці шок. Батьки повезли всіх гостей до ресторану, все ж оплачено, чому добру пропадати, а Руслану я відпоювала заспокійливими. Бідна дівчинка після цього всього досі ходить до психолога та ще й антидепресанти п’є. Мовчу вже про те, що навіть у мого брата, сталевого чоловіка, з’явилось сиве волосся.