10 років тому Ігор залишився без дружини. Вона повернулась додому, прилягла, щоб відпочити, і її серце 3упинилось. Відтоді він сам повинен турбуватися про себе та свою доньку, якій на той момент було лише 12 років, а попереду був важкий підлітковий вік.
Ігор сам став на себе не схожий, зовсім забув про відпочинок, тепер доводилось більше часу працювати, а весь вільний час він доньці приділяв та розв’язував її проблеми. Вночі, коли залишався сам, то довго не міг заснути, зсередини його їв сум по дружині, як-не-як скільки років разом.
З часом він навчився спати без сліз та спокійно засинати. Донька підросла, а його туга за дружиною повільно йшла на другий пан.
Минуло два з половиною роки, як Ігор познайомився з жінкою. Вони просто стояли поруч та обирали гречку, от вона йому і порадила, яку краще взяти, а потім він їй допоміг пакети донести й виявилось, що вони живуть лише через один будинок. Потім вони ще кілька разів бачилися та почали на побачення ходити, повільно дізнавалися щось один про одного та звикалися.
Оля відразу приглянулась Ігорю, вона була доброю, спокійною і такою домашньою, а як скуштував її їжу, то думав там же пропозицію зробити. Вже давно нічого домашнього він не їв, сам не мав часу готувати, а донька не вміла. Тому вони лише напівфабрикатами харчувалися.
З часом Ігор познайомив Олю з донькою та ніби була не проти мачухи, допомагала татові завоювати її. Але весь цей час вона була якась похмура. Ігор намагався заспокоїти себе, що це щось тимчасове, а після того, як зробив їй пропозицію, то донька влаштувала йому цілий скандал.
– То ти мені вирішив нову маму привести? Думаєш я тепер її так називатиму? Я була не проти, щоб ти з нею бачився, але я не хочу бачити її у нашому домі!
Ігор намагався заспокоїти доньку, поговорити з нею, але та нічого не чула, вона палала ненавистю до всього, що відбувалось.
– Тобі ж на доньку давно наплювати! От і живи з нею! Може, вона тобі нових дітей народить, а я ніколи не була тобі потрібною! – крикнула вона, схопила у руки ножик і пройшлась ним по зап’ястю. У той момент Ігор сам не пам’ятав, як викликав швидку, як перев’язував руки, і як через годину повідомив Олі, що вони розстаються.
Ігор продовжив жити з донькою, але тепер він мов удруге втратив себе, його перестало цікавити життя. А коли донька поїхала вчитися в інше місто, то він приохотився до чарки.
Зараз він живе сам. У доньки вже своя родина, тата вона навідує рідко, та і соромної перед чоловіком, що її тато став таким… Хоча вона і не може зрозуміти, що саме його так зламало.
