Виявилося, що моя свекруха продала мені речі для дітей за завищеними цінами, а вони їй дісталися взагалі безкоштовно! Як так можна – наживатися на власних онуках?

Я вийшла заміж в 23 роки, за дуже доброго та забезпеченого чоловіка. На жаль, через десять років він знайшов собі іншу, а я залишилася сама з двома дітьми. Моя свекруха часто до нас навідувалася, приносила гостинці, речі за знижками для дітей, які я в неї купувала, а потім з’ясувалося, що свекруха робила це не щоб допомогти, а заради власної вигоди…

Я з родини сільських вчителів. Тата мого не стало рано, у нього завжди були проблеми з серцем, і одного разу воно просто не витримало стресу, тато не дожив трішки до мого випускного. Це було страшним ударом для нашої сім’ї. Я поїхала навчатися до міста, і мама допомагала мені, як могла. Мені пощастило, уже на третьому курсі я змогла влаштуватися помічником фінансистом, я закінчувала навчання та працювала.

Після закінчення університету я зустріла молодого чоловіка. Він був гарним, уважним та турботливим. Походив він із заможної родини, тата в нього також уже не було, зате була дуже підприємлива мати, яка тримала декілька торгових точок. Саме вона й допомогла нам із весіллям, адже в моєї мами коштів було небагато. Ми з Олексієм думали про скромне весілля, тільки для найближчих, та його мама наполягала на пишній церемонії та гулянні в найкращому ресторані. Вона сама все й організувала.

Ми одружилися, придбали квартиру в кредит. Через два роки в нас з’явився перший син, а через п’ять – другий. А через десять років я дізналася, що в мого чоловіка є коханка. Він сам мені про це розповів. І це була не просто інтрижка на стороні, а справжнє кохання. Чоловік попросив розлучення, і я його дала. На той час підтримки мені було чекати нізвідки, рак забрав мою маму ще три роки тому. Мені здавалося, що я залишилася сама в усьому світі, добре, що діти залишилися зі мною.

На той час чоловік працював начальником відділу, зарплатня в нього була непогана. Та виявилося, що його нова дружина вагітна, та ще й двійнею. Суд прийняв до уваги ці обставини, тому присудив мінімальні аліменти. Спочатку нам з дітьми допомагала свекруха, та її бізнес давно прогорів, а пенсію вона отримувала невелику, тому грошима вона допомогти не могла.

Проте свекруха часто приходила до нас, завжди приносила смаколики, бо зарплатні моєї вистачало лише на найнеобхідніше. Згодом свекруха сказала, що вона знову зайнялася невеликим «бізнесом» – почала перепродавати дитячі речі. Вона говорила, що тепер буде одягати й онуків, але дарувати речі вона не могла, тому я їх купувала з великою знижкою.

Одного разу до мене прийшла подруга, я похвасталася їй, що тепер моя свекруха допомагає онукам речами, і я придбала фірмові костюми по смішній ціні. Проте коли подруга подивилася на речі, то сказала, що це звичайна підробка з базару, і коштують там такі костюми на 20-30 відсотків дешевше. Я не повірила подрузі та посварилася з нею. Через декілька днів вона надіслала мені фото костюмів з базару з цінниками та фото фірмових… І я зрозуміла, що дарма образила подругу, вона мала рацію…

Через декілька днів під фото мого сина зі мною з’явився коментар свекрухи. Вона писала, як синові личить цей костюм, який вона нам подарувала. Я зателефонувала їй та висказала все, що про неї думаю. Вона намагалася виправдатися, розповіла, що ці речі подруга їй подарувала для онуків, але їй були потрібні гроші. Я попросила свекруху не приходити до нас. Та мої діти дуже сумують за бабусею.

Я тепер не знаю, як вчинити? Продовжити спілкуватися зі свекрухою, яка намагалася нажитися на власних онуках, чи перестати спілкуватися з нею?