Виходила заміж за гроші, а не за чоловіка, але р0зплата швидко знайшла її!

Про своє дитинство я стараюсь не згадувати, один вигляд “картини” моїх батьків вартував того, що хотілось заплющити очі навіки. Мої батьки були звичайними робочими на заводі, не знаю, чи від втоми, чи просто, але виглядали вони завжди старше на років 15 від свого справжнього віку. У домі завжди панувала бідн1сть.

У спадок батькам перейшла квартира від бабусі, коли мене ще не було, проте за 20 років життя вони так і не змогли зробити з неї щось адекватне, напіврозваленою так і залишилась.

Не знаю за які заслуги, але Бог нагородив мене красивим обличчям та тілом, на відміну від моїх батьків. Але це все, що я мала, тому що прагнення вчитися та розвиватися у мене ніколи не було. Забезпечити платне навчання мені ніхто не міг, тому після школи я почала працювати офіціанткою. Таким чином заробила собі на курси масажу. Звісно, кошти якісь я мала, але вони були надто мізерні.

Руки у мене були вправні, тому база клієнтів поступово росла. Серед них почали з’являтися і люди з хорошим доходом. А одного разу до мене прийшов Михайло, я бачила раніше його фото у газетах, він володів кількома підприємствами у нашому місті та вважався затятим холостяком. Йому було 45 років на момент нашого знайомства, мені лише 24. Він не був особливо красивим, швидше навпаки, але я відразу відчула, що сподобалась йому, тому коли він вперше мене покликав на побачення, я погодилась. Можливо, хоч подарунки дорогі отримаю. А потім ми починали все частіше зустрічатися, і я почала думати, що його зовнішність – дрібниця у порівнянні з тим, як багато він заробляє. Почуття любові мене зовсім не турбувало – головне, щоб я могла добре жити.

Михайло постійно возив мене на відпочинки, при кожній зустрічі щось дарував, загалом балував так, що ніякий інший чоловік і поруч стояти не міг. Час йшов, я стала його законною дружиною, і тоді він почав прохати у мене народити йому спадкоємця. Я тікала від цих розмов, зовсім не хотіла народжувати, не тому, що я не любила дітей, а тому що боялась, що син народиться такий, як тато – пухленький, низенький, з неправильними рисами обличчя.

Десь у ці ж місяці у мене сталась інтрижка з колишнім хлопцем, я випила зайвого і піддалась почуттю любові, а через місяць стало відомо, що я вагітна. Я металась над тим, чия це дитина, але була впевнена, що хочу, щоб її виховував Михайло. Час летів, і з кожним роком наш син ставав все більше схожим на мого колишнього. На щастя, це могла помітити лише я.

Минуло 20 років з тих часів, і так сталось, що подруга напоїла мене, а я і розповіла їй всі найбільші секрети. Подругою її було назвати важко, вона завжди мені заздрила, тому й відразу пішла все розповідати Михайлу. Той зробив тест на батьківство, який підтвердив мої найгірші здогадки та того ж дня вигнав мене з дому, я повернулась у батьківську квартиру. З сином у них чудові стосунки, ніяк не зіпсувалися після цієї звістки, а от зі мною вони двоє тепер не хочуть розмовляти. Дуже соромно за те, як я вчинила…