У нас з чоловіком досить велика різниця у віці. Я на 7 років за нього старша, але нашому щасливому шлюбу це ніколи не стояло перепоною. Думаю, тому що ми кохали один одного, а те, що відбувається зараз я пояснити не можу…
Жили ми власне у моїй квартирі, яку я змогла купити та оплатити ще до знайомства з чоловіком. Він жодним чином не допомагав мені у цьому.
Під час наших постійних сварок, він останній місяць почав демонстративно збирати речі та погрожувати, що більше ніколи не повернеться до мене. Я завжди вірила у ці провокації й зупиняла його, просила пробачення та казала, що хочу спробувати ще раз все побудувати та відновити. Звичайно, він «завертав свій театр» та залишався.
Схоже, йому сподобалось, що я прошу його залишитися та перепрошую, навіть, тоді коли винен він. І він продовжив влаштовувати такі «сцени» ледь не кожного тижня. І ось тиждень тому він знову взявся за своє і щось у мені перемкнулось. Я не стала його зупиняти, чи просити пробачення, а спокійно сиділа та спостерігала, як він збирає речі. Схоже він злякався, що цього разу його слова можуть стати дійсністю й сам почав просити пробачення, мов погарячкував, не подумав. Я не звернула уваги на ці слова й попросила його повернути ключі від квартири.
Тоді він зрозумів, що я налаштована серйозно і в агонії, то кричав на мене, то намагався помиритися, але таки з квартири я його виштовхнула, а тоді з другого поверху викинула всі його речі. Шкода, що всі валізи буди міцними й не розбилися, а то б ще отримала насолоду від цього процесу.
Втомилась я від його постійних «сцен» та погроз. Не хоче шукати компроміси, то подамо на розлучення. Ось і все. Я й сама можу пожити, мені тільки краще.
Як вам такий вчинок жінки?