Після kapaнтину я починаю нове життя!

А ось нам все подобається!

Ох, я дуже далека до того, щоб полюбити kapaнтин, хоч у нас з чоловіком та дитиною трикімнатна квартира, і кожен має свій особистий простір, та постійно бути вдома дуже незручно та втомливо.

Наприклад, я зрозуміла, що у мого чоловіка та доньки дуже багато поганих звичок, які раніше я просто не помічала. От мій чоловік любить дивитися кіно та організовувати на журнальному столику цілий склад брудного посуду, а коли він туди вже перестає влізати, то переміщає його на підлогу. Коли я прошу у нього прибрати це, то він лише відповідає, що от тільки закінчиться фільм, то все зробить, або взагалі, що я це можу й сама зробити, а не стояти та говорити, мов фільму все одно ж не дивлюся.

А потім я помітила, що дверка холодильника не закриваються зранку до пізньої ночі, її постійно хтось відкриває, виявилось, що ми дуже багато їмо і не маємо жодних меж. Продукти, які ми купували на тиждень, закінчуються за 2-3 дні. Інколи складається враження, що весь час до цього нас усіх морили голодом.

Потім я поглянула на свою доньку зовсім з іншого боку і зрозуміла, чому вчителі називали її вередливою, а й дійсно, навіть, для підліткового віку вона надто багато грубить та надто часто фарбує нігті та губи у чорний колір.

Чому я раніше цього не помічала? Все просто – не мала часу. У мене п’ятиденний робочий тиждень. З дому я вибігаю о 8 ранку, приготувавши доньці сніданок і провівши чоловіка на роботу. Робота закінчується о 18, поки я забіжу по продукти та доїду додому, то на годиннику вже 20-21 година вечора, а тоді я намагаюсь швиденько приготувати вечерю та обід на завтра для кожного, щоб дати з собою. З донькою ми розмовляли лише за прийманням їжі, бо у неї, як не навчання, то музика у навушниках та серіали, та й у мене самої особливих сил на це не було. У нас іпотека, тому, крім основної роботи, чоловік мав підробітки, а додому повертався до 10 вечора, якщо пощастить, тому з ним погомоніти та відпочити мені теж було ніколи.

На вихідних ми всі дуже довго спимо, в обід донька відправляється до репетиторів, чоловік грає ігри, а я прибираю квартиру та читаю книгу. Потім ми разом їдемо по продукти, ввечері донька біжить гуляти з друзями, а ми дивимось якесь кіно.

Щонеділі ми їздимо до наших батьків, через неділю до кожного, щоб ніхто не образився, а інколи знаходимо там місце і для друзів, щоб на шашлики поїхати чи у кіно сходити.

Три роки тому нам пощастило, і ми з чоловіком та донькою буди на морі, в потім, як ми тільки не старалися, та відпустки у нас були у різний час, тому й поїхати кудись разом ми не могли.

Коли нас відправили на kapaнтин, то мені дали відпустку своїм коштом, чоловік працював дистанційно, а донька так само ж навчалась онлайн. На початку ніяких уроків їм ніхто не давав, лише завдання, тому доньку все влаштовувало, вона могла спати до обіду, а потім зробити завдання вночі, провівши більше ніж половину часу у навушниках.

Звісно, у мене з’явилось більше вільного часу, тому з донькою ми тепер не тільки обмінювалися типовими фразами, а дійсно пізнавали один одного. І яким же було моїм здивуванням, коли вона сказала, що закохана, отут і стало зрозуміло, що моя дівчинка виросла. Ми дуже довго та багато почали говорити, і я усвідомила, як доньці весь цей час цього не вистачало – просто мами, яка турбується, яка підтримає і з якою завжди можна поговорити. А я весь час була заклопотаною та втомленою, тому навіть розмова мене гнітила.

Саме за час карантину до мене прийшло усвідомлення, що весь цей час, коли ми гонилися за грошима та матеріальними речами, ми зовсім забуваємо, що поруч з нами є рідні люди, яким не вистачає теплого слова від нас, бо ми постійно зайняті зароблянням грошей.

Тепер я хочу кардинально змінити своє життя у кращий бік.

А що ви відкрили для себе нового, посидівши на kapaнтині?