Нашій донці недавно виповнилося вісімнадцять. Завжди Аліна була чемна та слухняна дівчинка. Любила вчитися та не займалася дурницями. Ми раділи, що нам пощастило з дитиною.
Інколи від знайомих такого про їхніх дітей можна наслухатися, що волосся дибки стає. Та й в телевізійних програмах дай дорогу ситуації.
Однак перехідний вік Аліни дав про себе знати. Він нас дуже сильно зачепив. У шістнадцять років донька стала замкнута у спілкуванні з нами. Все частіше пропадала вечорами з друзями.
Нічого страшного – думали ми. Всі були дітьми і молодими. Це ж ти починаєш відчувати свободу і дорослішання одночасно, тому хочеться зробити якомога більший ковток.
Півроку тому дочка змінилася до невпізнання. Вона почала досить викликаюче одягатися. Ми намагалися проводити з нею виховні бесіди, та все без результатно.
Потім вона пофарбувала волосся в дивний колір. Робила дуже крикливий макіяж. Ми з чоловіком думали, що це ось-ось мине.
Одного дня Аліна попросила в мене грошей. Суму не маленьку. Коли я уточнила для чого їй такі гроші – вона сказала, що записалася на пірсинг і тату.
Ну ні, такі захцянки я точно оплачувати не буду. Ще з середкою куди не йшло, але розмальовувати тіло – однозначно НІ! Це ж на все життя залишиться і вона жалітиме про такий необдуманий крок в молодості.
А на свій вісімнадцятий день народження Аліна привела до нас на знайомство свого хлопця. Де вона його відшукала – ми не знаємо. Нам обом з чоловіком одразу було зрозуміло, що він не лише випити полюбляє, але й іншими речами зловживає.
Аліна сказала:
– Це Алекс. Мій хлопець. Ми кохаємо один одного. Ми будемо жити разом.
Мати рідна, до такого життя мене не готувало. Я відчула, як в мене земля тікає з-під ніг і мені стає слабо. А от мій чоловік молодець. Допоміг мені присісти на диван і продовжив.
– Добре, робіть що хочете. Хочете жити разом – ми з мамою нічого проти не маємо.
Аліна здивувалася такій доброті батька.
– Тату ти зовсім не проти?
– Ні. Навпаки, я щасливий. Ми нарешті з мамою поживемо для себе. Будемо влаштовувати вечірки з друзями і не хвилюватимемося, що тобі потрібно спати.
– Але…
Аліна не встигла й другого слова промовити, як чоловік її перебив.
– Можеш збирати свої речі. Я вас підвезу з сумками куди скажете.
– Тату! – викрикнула Аліна. – Я житиму вдома. Алекс буде жити з нами.
– Е ні! Доню, тобі вісімнадцять, ти повнолітня. Хочеш з ним жити – орендуйте квартиру і влаштовуйтеся на роботу. Ми з мамою вас утримувати не будемо і за тебе відповідальності ми більше не несемо. Тому – щасливо вам обом.
Аліна не знала що сказати. Мабуть, в той момент вона зрозуміла, що палку таки перегнула. Вони з тим хлопцем пішли прогулятися. О 22:00 Аліна вже була вдома і ночувала в своїй кімнаті.
