ЖИТТЯ

Вже на п0х0р0нах родичі тата почали ділити його спадок!

Мені був 21 рік, коли мама з татом повідомили про своє poзлучення. Відмовляли їх чи влаштовувати дитячі icтeрики я не збирався. Я розумів, що так їм двом буде краще, і вони будуть щасливішими.

Мій тато був досить багатою людиною, він мав кілька своїх бізнесів. У нашому будинку завжди буди цінні речі, а на банківському рахунку великі суми. Після розлучення він почав подорожувати, а мама почала будувати свою кар‘єру у світі моди. Через три роки батька не стало, інсульт, ми з мамою довго не могли з цим змиритися, хоч би що там було, але для нас двох він був одним з найдорожчих людей.

Ми з мамою відразу організували похорони, на наступний день перетелефонували всім родичам. Тягнути будо нікуди, на вулиці було +30. Найважче було додзвонитися до брата та сестри тата, але ми й це змогли зробити.

Реклама

Після похорон ми з мамою запросили всіх на вечерю, яку наперед приготували за нашим замовленням татові служанки. Спочатку я думав, що це буде мила вечеря, де всі пригадуватимуть смішні моменти з батьком, тим самим нагадуючи, якою хорошою людиною він був, але натомість я почав чути, як вони почали лідити його гроші та роздумувати, кому ж дістанеться більше.

Майже всі родичі залишилися ночувати у батьківському будинку, а зранку, коли ми з мамою прокинулися, то були просто шоковані. Вони винесли майже все. Від сервізів до меблів. Звісно, все воно було недешеве. Ми зателефонували й почали запитувати, навіщо вони таке зробили, на що отримали коротку відповідь, що вони на це заслужили. У нас не було слів.

Я не став з ними сперечатися. Повернення якихось речей — не поверне мені батька, тому я просто це відпустив. Зараз ми з мамою повернулися у його будинок, нам його дуже не вистачає. Ми любили його жарти та історії про подорожі й роботу і так гірко усвідомлювати, що ми їх ніколи не почуємо…. Шкода лише, що у нього такі гнилі родичі, які замість того, щоб віддати шану, просто розграбували батьківський дім.

Реклама

Також цiкаво:

Close