Коли я вступив до університету, то почав жити на квартирі нашої бабці. Згодом закінчив навчання та знайшов роботу у місті за спеціальністю. А тут і сестричка менша вступила до університету. Теж почала жити зі мною у бабусиному домі.
Місця було мало, оскільки це була двокімнатна квартира. Тому бабуся вирішила, що переїде у село, до наших батьків. Там величезний дім, свіже повітря та природа.
І все начебто гаразд, але моя сестра вирішила бути великою дівкою. Вже на третьому курсі вона завагітніла від свого хлопця. Ніби хороший хлопець, любить її, і вагітність тільки втішила його.
Одружилися скромно. Вирішили, що краще зекономлять гроші, адже на дитину їх потрібно доволі.
Зі своїм обранцем вона почала жити на нашій квартирі. Я гадав, що хлопець забере її до себе в село. Але ж ні, він зрозумів, що у нас є квартира в центрі міста і можна цим скористатися! Почав підбурювати свою жінку, начебто добре б було, щоб вони жили лише удвох.
Тому одного дня сестра підійшла до мене та запитала, чи не хочу я поїхати у село. В голові не вкладається така нахабність! Вирішили мене вигнати з дому!?
Але я не збираюся нікуди переїжджати. В мене тут є робота, особисте життя та друзі. А сестра повинна була отримати диплом та поїхати в село, а не завагітніти та залишиться тут.
Але найбільше мене дивує те, що сестра в курсі, що квартиру бабуся в заповіті переписала на мене. Як вона набирається сміливості тоді виганяти мене з неї?!