Я старша дитина в сім’ї. У мене є молодша сестра Наташа. З самого дитинства їй дістається все найкраще, а з того часу, як я закінчила школу, батьки зовсім забули про моє існування!
Я народилася майже відразу після того, як одружилися батьки. У них ще не було своєї квартири, жили вони з моїм дідусем та бабусею по маминій лінії. Оскільки в тата зарплатня буле не дуже високою, і вони не могли відкласти гроші навіть на перший вклад за квартиру, то мама вийшла на роботу, коли мені було всього пів року.
Бабуся стала для мене другою мамою. Якщо чесно, то стосунки з нею в мене були набагато кращими, ніж з мамою. Тато ж весь час працював, і для мене в нього завжди не вистачало часу, тож ми з ним не були особливо близькі. Та в мене був найкращий дідусь у світі, який мене дуже любив і балував, навіть на рибалку з собою брав. На жаль, коли мені було п’ять, дідуся не стало, а через декілька років і бабусі.
За два роки до того ми переїхали у власну квартиру. Батьки вже зробили в ній ремонт. У мене була власна кімната, та моєю вона була ненадовго, адже мама вже була вагітна моєю сестрою.
Як я зрозуміла, батьки давно планували другу дитину, адже мама ходила дуже щаслива, та й тато став більше уваги приділяти сім’ї. Я раділа разом з ними. Та тривало це недовго…
Сестра отримувала все найкраще ледве не з народження. Про мене мама й тато начебто й забули. Мама весь час займалася сестрою, тато також, а я була сама по собі. Потім, коли сестра підросла, мені довелося за нею дивитися, моя кімната також перестала бути моєю, усі мої іграшки Наташа могла взяти, коли завгодно, зламати, і їй за це нічого не було. Якщо ми сперечалися, то мама чи тато завжди ставали на сторону молодшої сестри, а мене навіть не слухали.
Коли сестра пішла до школи, то я повинна була допомагати їй з уроками, а потім і взагалі стала виконувати за неї домашнє завдання. Коли ми підросли, то сестра гуляла з подругами та й з хлопцями, я ж мусила займатися хатніми справами.
Тому коли я закінчила школу, то була дуже рада, думала, нарешті стану вільною від сестри. Я прагнула стати журналістом, та мені не вистачило двох балів, щоб пройти на бюджет. Я попросила в батьків грошей на навчання, та мені відмовили.
Я пішла на роботу, стала винаймати кімнату в однієї бабусі. Згодом змогла вступити на заочну форму навчання, на бюджет, але на менеджера. Та це дозволило мені отримати більшу зарплатню та винаймати квартиру. З батьками я майже не спілкувалася, та й вони не прагнули до цього. Ми зідзвонювалися декілька разів на місяць, навіть у гості до мене вони не захотіли прийти, а потім ми почали спілкуватися ще рідше. З сестрою я взагалі майже не розмовляла й не бачилася.
Через декілька років я дізналася те, що остаточно зруйнувало наші з батьками стосунки. Виявилося, що моя сестра навчається на журналіста, ще й на контракті, і вже збирається заміж! Та, звичайно, ні батьки, ні вона мені про це не повідомили.
З 17 років я змушена винаймати квартиру та працювати! Натомість моїй сестрі батьки оплатили навчання та подарували квартиру, а на її весілля мене навіть не запросили! Уявіть, яким було моє здивування, коли мені про це розповіла знайома! При цьому сестрі дісталася бабусина квартира, та, в яку батьки колись не пустили мене жити! Виявилося, і ремонт для сестри батьки там зробили, і меблі їй придбали, і техніку, навіть кредит для цього взяли!
Мені ж батьки зовсім не допомагають. Я не розумію, чому таке ставлення до мене. Та намагаюся просто пробачити їм та відпустити ситуацію. Добре, що в мене є житло, хоч і винаймане, і стабільний заробіток. Та з батьками та сестрою я більше не спілкуюся.
