З часом вона знайшла адресу батька і стояла на його порозі. От правда, він навіть не впізнав у ній рідну доньку

Оленка єдина донечка у своїх батьків. Але жити щасливо та пізнати батьківську любов їй так і не вдалося, тому що коли дівчинці було два роки мами не стало, а тато, як останній б0ягуз, втік та покинув її. 0пікунство над дівчинкою оформили бабуся з дідусем по лінії тата. Про нього вони рідко згадували, хоча дівчинка знала, що він живий і колись ще любив її, вона так відчувала. Можливо, не хотіли згадувати, щоб зайвий раз не травмувати дівчинку, а, можливо, тому що соромно було сварити сина, якого ж самі не правильно виховали.

Коли Оленка виросла, то більше не хотіла слухати лише історії про свого тата, а вирішила, що зможе сама його знайти. Це було не так легко, але з часом вона змогла знайти навіть його адресу, і тепер вона чекала його на порозі. От правда, він навіть не впізнав у ній рідну доньку…

Він не був дуже радий такій зустрічі, але з ввічливості запросив дівчину у квартиру. Вона надіялась, що він просто ще не зрозумів всього, тому почала розповідати все те, що накопичилось за довгі роки, як так довго уявляла, як буде йому розповідати, а він лише знизував плечима і дивився на неї пустим поглядом. Біля неї сидів чужий чоловік, який з ввічливості до того, скільки всього вона зробила, пустив її у дім.

Раптом дівчинка виросла. Вона зрозуміла, що тато ніколи не сумував за нею, вона була йому непотрібна, у нього вже давно своє життя, і раптом їй стало легше, вона майже його відпустила.

«Майже», бо і досі хотіла бачити його на своєму весіллі, бо запросила його на хрестини онучки, на які він не прийшов, але його нова дружина відправила ввічливе привітання. Після всіх спроб налагодити контакт Оленка зовсім втратила віру.

І ось минуло вже багато років, Оленка має видавати свою доньку заміж і думає про те, щоб знову спробувати налагодити контакт з батьком та запросити його на весілля до онуки.

– Я не думаю, що це допоможе. Він не хоче з тобою спілкуватися, бо ти нагадуєш йому про те, яким боягузом він виявився, коли покинув тебе. Ніхто не хоче думати про себе погано, а ти нагадуєш йому про це. Тому він уникає тебе.

– Можливо, ти права, я ніколи не думала про це з такого боку.

Все-таки, вона відправила йому запрошення на весілля онуки, а через тиждень отримала ввічливу відмову та багато побажань для молодих. Знову ж, написаних його дружиною…