ЖИТТЯ

З дитинства я пізнав б1дність. Заробленого мамою та бабусею ледь вистачало на хліб, тому коли мені хотілось цукерки, чи зробити подарунок мамі доводило працювати самому

Я з дитинства пізнав бідність. Виховували мене лише мама тата – бабуся, батька я майже не знав, бачив його лише на фотографіях з його новою сім’єю. У бабусі не було свого житла, тому ми часто переїжджали у пошуках кращого життя, а починали жити ще гірше. З 13 років я вчився сам заробляти щось, тому й моє навчання у школі дуже страждало. Підліткам мало платять, навіть якщо вони роблять більше, ніж дорослі.

Я почав жити з бабусею Орисею та дідусем Миколою після закінчення 11 класу. У них не було дітей, тому для них я став справжнім сином, якого вони любили, купували все, що я хотів, допомагали з уроками та майже не сварили. Вони допомогли мені вступити в університет, завжди підтримували у всіх починаннях, а потім я дізнався, що вони заповіли мені квартиру.

Вони робили все для того, щоб забезпечити мені хороше життя, а з мене вимагали лише старанно навчатися та не опускати руки. Я дійсно добре навчався і переді мною відкривалось багато дверей при пошуку роботи.

Реклама

Я розумів, скільки надій на мене покладено, тому постійно старався і досягав нових вершин, бабуся з дідусем дуже мною пишалися

А в один момент все змінилось. У моє життя увійшла Вона. Ми вчилися у паралельних групах, і коли я вперше з нею заговорив, то зрозумів, що хочу чути її постійно. Певний час ми товаришували, а потім одного вечора ми поцілувалися та почали зустрічатися. Я почав часто гуляти зі своєю дівчиною, хоча робив це так, щоб це ніяк не впливало на мою успішність в університеті та відвідування додаткових секцій. Попри це бабуся з дідусем наполягають, щоб я розірвав стосунки з коханою.

– Любий, ти ж розумієш, що у твої роки не про дівчат потрібно думати, а про навчання! Це ж вплине на твоє майбутнє! – говорила мені бабуся.

– Не можу я про неї не думати, бабцю, вона особлива, не така, я її щиро кохаю, хіба можу я собі це заборонити? Вона робить моє життя особливим, світлим, яскравим! От ви познайомитесь з нею і самі зрозумієте, яка вона чудова!

– Сину, нічого ти ще у житті не бачив! Дізналась, що у тебе є квартира у столиці, то тепер «і особлива, і світла»…

– Ні! Вона навіть у кафе сама за себе платить, мені ніколи не дає!

– Та головою подумай, навіщо ти їй без квартири!

Чогось думка бабусі про корисливість моєї дівчини мене дуже насторожила, і я вирішив з нею про це поговорити.

– Кохана, а ти б жила зі мною у гуртожитку?

– Чому б і ні? Жила б! Яка різниця де? Головне, яка саме людина поруч з тобою! А я хочу бути з тобою, а де – це не так і важливо!

А вчора ввечері у нас з бабусею Орисею була серйозна розмова, після якої вона поставила мені умову: «Або ти залишаєшся з цією корисливою дівкою і йдеш від нас жити до гуртожитку, але тоді ніякої квартири ти не отримаєш, або ти залишаєшся з нами, ми тобі продовжуємо допомагати, квартира все ще твоя, але про ту дівку ти забуваєш!».

На жаль, я змушений покинути бабусю Орисю, я зробив свій вибір, нехай я і житиму у гуртожитку і не матиму грошей та працюватиму, але я буду щасливий, тому що поруч зі мною буде моя кохана.

Що ви думаєте про такий вибір хлопця?

Реклама

Також цiкаво:

Close