Найріднішою людиною для мене завжди був дідусь. Батьки багато працювали, а я була вдома з дідусем. Після уроків в школі я завжди йшла саме до нього, та й часто жила по кілька тижнів з ним.
Вдома самій мені було сумно, бо мама з татом пізно поверталися додому. Та й були дуже замучені, то й на мене часу не мали. А з дідусем завжди було весело.
От тільки його не стало, як я була у сьомому класі. Тоді моє дитяче серце розривалося від болю. Я дуже сумувала за дідусем.
Минулого тижня мені виповнилося тридцять років. Ми відсвяткували в ресторані з чоловіком, сином і нашими батьками. До речі, сина ми назвали на честь мого дідуся.
Коли я саме задувала свічки на торті, до мене підійшла мама і сказала:
– Я дещо для тебе маю. Відкриєш, як будеш на самоті.
Того конверта я поставила в сумку і геть забула за нього. Сьогодні ж, коли я шукала на роботі зарядне від тедефону в сумці – я витягнула того листа і розплакалася.
На конверті я побачила знайомий почерк. Дідусевий. На мить мені здалося, що це якась параноя. Але ж ні. Це справді був лист від дідуся.
Він його написав дуже давно і попросив маму подарувати мені його на тридцятиліття.
У листі було ось що написано:
“Дорога моя онуко, люба моя Оленочко. Я люблю тебе понад усе на світі. Ти – мій промінчик сонечка і сенс життя. Я знаю, що цей лист ти отримаєш тоді, коли мене вже не буде на світі.
Перш за все, я вітаю тебе із твоїм днем народження. Тридцять років – це солідна дата. Хочу побажати тобі у цей день – щастя та розуму.
Прошу тебе, будь розумною в тому плані, щоб не лише працювати. Насолоджуйся кожним моментом. Радій від погоди, від співу пташок, аромату цвітіння вишні. Старайся помічати прекрасне і найдрібніших речах.
Життя надто коротке та швидкоплинне. Ми постійно відкладаємо його на потім. А коли настає те потім – ми уже дуже старі.
А ще, я знаю що ти швидше за все уже мама. І хочу нагадати тобі твою дитячу мрію, яку ми так і не втілили. Ти уже доросла і можеш її втілити не лише для себе, а й для своїх дітей.
Пам’ятаєш, як ти завжди мріяла про маленького песика? А батьки не дозволяли?
Думаю, що ти готова до цього. А моя душа буде тебе навідувати через пухнастика.
Цілую. Люблю. Твій дідусь”.
Я не могла спинити сліз. Це було для мене найпрекраснішим подарунком. Цей лист буде зі мною все життя. І знаєте, я таки вирішила, що настав час насолоджуватися життям і втілити мою дитячу мрію.
От тільки прийду додому, одразу ж скажу сину, що завтра ми поїдемо по маленького друга.
