«З тебе нічого не вийде!»: Вчіться протистояти вчителям

Ми довіряємо вчителям своїх дітей, ми звикли поважати їх, але ми часто забуваємо, що вони такі є прості люди як і ми. В них теж буває поганий настрій, негативні емоції, і як наслідок – вони зривають свій гнів на наших дітях переходячи усі кордони. Саме через це, дуже важливо завжди бути адвокатом для своєї дитини.

Можливо, зараз прозвучить най антипедагогічніша річ у світі, але ніколи не дозволяйте собі вставати на бік учителя, а не на бік дитини. Ніколи не залишайте свою дитину заступаючись за учителя. І неважливо, що накоїла ваша дитина. Не виконує домашнє завдання? Не великий злочин! Хуліганить у класі? Це ж дитина!

Не може бути нічого гіршого, ніж коли над дитиною нависає суворий вчитель, а збоку ще й батьки. А дитина залишається наодинці. Навіть у справжніх злочинців у судді є власні адвокати, які захищають їх інтереси. Ви повинні бути єдиним та найвідданішим адвокатом своєї дитини.

Вчителям не завжди є діло до проблем дитини, переживань та захоплень. А у дитини є цілий власний світ. Якщо вчитель лає вашу дитину, ніколи не робіть теж саме. В цій ситуації достатньо вчительського гніву. Дитина вже пережила стрес, навіщо розтягувати «катування»? Він уже не слухає вас, не розуміє сенсу порожніх слів, він просто розгублений і наляканий.

Не треба кричати на весь будинок: «Хто з тебе виросте, все пропало!» Нічого не пропало, якщо ви поруч, якщо говорите спокійно, доброзичливо, якщо ви вірите у свою дитину.
Ваша дитина – найкраща у світі. І крапка. Вчителі завжди будуть приходити і йти, а ваша дитина завжди буде поруч. Ви повинні розуміти, що є різні вчителі. Не всі добрі, щирі та ввічливі. Є такі, які будуть ображати навіть без особливого приводу. Ну просто бісить вчителя розсіяна та неуважна дитина.
Ви, мабуть, помічали на батьківських зборах страх батьків перед вчителем. Навіть найрозкутіші матусі перед вчителями губляться і крім «Ви нас вибачте, ииии, ми більше так не будемо». А ще, ви будете здивовані, але багато вчителів теж допускаються помилок. Інколи навіть свідомо. А матусі починають червоніти, заперечувати та й повністю визнавати винною свою дитину.

Приходьте і говорите наодинці з учителем: спокійно, діловито, строго. Кожною фразою даючи зрозуміти: ви не віддасте свою дитинку «на поживу». Учитель таке оцінить. Перед ним не навіжена матуся, а адвокат своєї дитини. Найкраще, якщо взагалі прийде батько.
Мій син ріс дуже не простим хлопцем. У нього вибуховий, примхливий та впертий характер. Ми змінили чотири школи. А коли його виганяли з 4-ої школи директорка дуже сердито пояснювала нам, що наш син жахлива людина. Дружина погоджувалась та вмовляла залишити нашого сина у школі, але директорка була налаштована рішуче. З кабінету моя дружина вийшла зі сльозами на очах. І тоді я почав їй пояснювати, що ця жінка абсолютно чужа для нас людина. Та і що нам ця школа? Не єдина вона ж у місті. У нашого сина в житті буде ще багато проблем, тому поки він з вами, ви повинні берегти його від усього поганого. Ви можете сердитись, бурчати, лаятись, але ви повинні оберігати свою дитину!

Після цих слів моя дружина задумалась, що я правий. Шкода, що ми запізнились з висновками. До цього часу ми деколи й самі до нього не дуже добре ставились. «Не знаєш таблиці множення? Нічого толкового з тебе не вийде!». Це була велика помилка, адже ми повинні були його захищати. А ми були дурнями.
Зараз сину вже 22 роки, він чудовий хлопець, який багато працює та має чудову дівчину. Він завжди готовий нам допомогти, але я помічаю, що якісь дитячі образи в нього залишились. До слова, він так і не вивчив таблицю множення. І що? Захищати свою дитину завжди та всюди – це єдина правильна математика.

Звичайно, дитину потрібно вміти сварити. Але, якщо один сварить, інший – захищає. Завжди. І двоє оберігають. Тому, що ваша дитина – найкраща у цілому світі. І ні, від великої любові він не виросте егоїстом чи мерзотником. Навпаки, егоїсти та мерзотники виростають з недолюблених дітей.
Знаю я одну сім’ю, по характеру справжні запальні італійці. Вони дуже галасливі та емоційні. Часто лаяли свого сина за неуважність. Він завжди все губив або ж ламав. У цієї сім’ї було одне правило: один сварить, інший – захищає. І ні, ніхто не підморгував один одному, що настав час заступатись. Все відбувалось на підсвідомому рівні. А у наших сім’ях переважно відбувається навпаки. Накидаються всі дружно. Покричати ми всі любимо, в цьому є дивний болючий кайф. Потворна педагогіка. Але нічого корисного з цього пекла дитина не винесе.

Йому хочеться сховатися під диван і провести там все своє життя. Хоча б один захисник завжди повинен бути, який обійме дитини та скаже іншим: «Досить! Я з ним поговорю спокійно ». Тоді світ для дитини гармонізується. Тоді ви та є сім’я і ваша дитина – найкраща у світі. Завжди найкраща.