ЖИТТЯ

– З цією орендою не обмuнеш кл0поту та пр0блем. Досвід у мене вже був!

Михайлові сорок років. Він живе у столиці з матір’ю та сином-восьмикласником у своїй двокімнатній квартирі. Дружина його померла.

Заробітна плата у Михайла невелика, пенсія у матері теж мізерна. Крім того, мама чоловіка дуже хворіє, тому їй необхідні гроші на лікування. На це йде велика сума сімейних доходів.

Звичайно ж, гроші витрачаються на сина також. Підлітку треба і речі купувати до школи: канцтовари, одяг та взуття. Василько хоч і не розбалуваний хлопчик, однак Михайло старається, щоб все у сина було. Та було б добре хлопцеві придбати ще й комп’ютер для навчання. Хоч-не-хоч, а дистанційне навчання буває частенько.

Реклама

Михайло завжди говорить:

Нормально ми живемо! Боргів у нас немає. Житло є. Бабуся наша – жінка економна, вона знає, що й де купувати, де яка знижка. Завжди ми ситі й одягнуті.

А якось Михайло зізнався мені, що у них є ще мамина квартира у Києві. Зараз вона порожня, у ній ніхто не живе. Я був здивований. Чоловік щомісяця оплачує за неї комунальні послуги! То навіщо вона йому? Ні, це, звичайно, моя думка. Можливо, я маю її тримати при собі, але я не розумію: чому не можна здавати це житло в оренду і отримувати щомісяця додаткові доходи?

Тому я так і сказав товаришу:

– Може, варто здавати житло квартирантам? І за комунальні послуги люди б платили!

– Та ти що! Ні! Ні в якому разі! – відповів він. – З цією орендою не обминеш клопоту та проблем. Досвід у мене вже був! 

– А що трапилося?

– Я здавав квартиру двом дівчатам. На перший погляд, хороші люди, інтелігентні. Але вони тримали кота. За рік ця тварина знищила усі меблі у моїй квартирі. Крім того, дівчата ці не платили за комунальні послуги. Виросла велика сума боргу на рахунках. Коли я прийшов запитати, що це за проблема, мої квартиранти зникли. Залишили мені борг і втекли! Після цього випадку я сам собі обіцяв, що чужі люди у цьому житлі не житимуть! Не хочу двічі ступати на одні і ті ж граблі!

– Якщо тобі не потрібна квартира, можливо, ти продаси її? – порадив я Михайлу. – На ті гроші зможеш купити собі, що потрібно. Сину комп’ютер врешті-решт купиш. Будеш жити, як у Бога за пазухою.

Не видумуй! Житло продати і гроші на вітер спустити? Щоб так вчинити – багато розуму не треба! Може, ця квартира сину у майбутньому потрібна буде. Продати – це швидко, а купити потім не так легко.

А ви погоджуєтеся з думкою мого друга? Чи варто не пускати квартирантів у порожню квартиру? Краще не продавати її та жити бідно? Цікаво, як би інші люди вчинили на місці Михайла?

Реклама

Також цiкаво:

Close