З житлом ніхто не хоче допомагати, а от говорити про любов до онуків, то всі перші!

Не так давно мене забирали з пологового будинку, я народила другого сина. На виписку прийшло багато родичів, всі щасливі, бажали здоров’я дитині та мамі. А я не могла припинити думати, що зараз цей натовп поїде до нас в однокімнатну квартиру, де ледь всі сісти можуть, а потім свекруха відправиться у свою трикімнатну квартиру, а мама з сестрою в великий заміський будинок та двокімнатну квартиру і жодного з них не буде цікавити, як нам вчотирьох житиметься на 17 квадратних метрах…

У сім’ї чоловіка є велика трикімнатна квартира та дача. Раніше ми пробували з ним поговорити, щоб обмінятися зі свекрухою житлом. Але вона нам відмовила, пояснення не змусило себе чекати: «Ми вже старенькі, один одному спати заважаємо, то і спимо у різних кімнатах, а гостинна у нас призначена для спільного перегляду телевізору та зустрічей гостей!».

Мабуть, вона переконана, що в одній кімнаті цілком нормально жити трьом людям під крики та плач четвертого малюка…

Мама ж моя мала раніше великі апартаменти. Їх обміняла на досить великий будинок за містом та двокімнатну квартиру для сестри, де вона живе сама і зовсім не помічає, як нам з чоловіком потрібно розширити площу.

Мабуть, вони швидко помітили, що у моєму лиці щось змінилось, тому, вигадавши причини, всі розбіглися по домах, а я ніжно поцілувала чоловіка зі старшим сином і промовила: «Їдемо додому?»