ЖИТТЯ

За дверима стояв бpyдний сусідський хлопчик, який пpocив у нас пoїсти чогось!

У нашому маленькому селі всі добре один одного знали, тому nлiткu розліталися миттєво, й кожна собака знала про вaжкі пологи моєї мами та те, що після мого народження вона не зможе мати дітей. А от у наших сусідів навпроти все було інакше. Оля та Володя мали дванадцять дітей. Мені інколи здавалось, що вони їх навіть не всіх по іменах знають. Володя лише інколи міг помогти щось сусідам, і це був увесь його заробіток, а Оля постійно ходила вагітна, не було, мабуть, і року, щоб обійшлося без звістки про це.

У селі прийнято, що кожна господиня якесь господарство тримає і город садить, а от ті горе-батьки нічого не робили. Говорили, що зі скількома дітьми немає у них часу ще й щось вирощувати чи скотину глядіти.

От і ходили їхні діти часто селом голодні й брудні, бо ніхто за ними не доглядав, а у селі люди їх шкодували, постійно підгодовували, хіба вони буди винні, що батьки їм такі попалися?

Реклама

Мені було п’ятнадцять, коли моїх батьків не стало, і я почала жити лише з дідусем. Він був у мене старої «закалки», тому все було на рахунку, й коли на порозі стояв маленький п’ятирічний сусід Матвій з проханням погодувати його, то я навіть замислилася, чи не отримаю на горіхи за це, але й відмовити я не змогла.

openaccessgovernment.org

Відтоді маленький хлопчик щовечора прибігав до нас поїсти, а ми з дідусем його зустрічали й розмовляли про всяке різне. Так минув рік, а потім старий та п‘яний Володя потонув у місцевій річці, тоді й за ним з життя пішла Оля, всі діти були розділені по дитячих будинках. Ми з дідусем підтримували зв‘язок з Матвієм, постійно привозили йому гостинці, самі навідувалися, а коли я подорослішала, то й зовсім його з дитячого будинку забрала, і ми почали жити втрьох.

Через певний час я одружилась і народила двох діток, тоді Матвій багато мені допомагав у догляді за ними, вивчився у місті та на роботу влаштувався.

Здавалось, що у нього було таке важке дитинство, але він все одно виріс хорошим хлопцем, який і сам мріяв про родину.

З часом і Матвій одружився, почав жити недалеко від нас. Зараз ми дружимо родинами, ми хоч і не родичі, але дуже близькі один одному. Як брат і сестра, хоча й не по крові.

Реклама

Також цiкаво:

Close