У мене є брат, він молодший мене на 5 років. Йому у житті пощастило більше, ніж мені. Самі ми з села, виживаємо, як можемо.
Брат після армії поїхав за кордон на заробітки. Він прагнув знайти там краще життя. У Данії йому пощастило. Він потрапив до господаря, який дуже полюбив Миколая. Він якісно та швидко виконував всю роботу. Жив у маленькому будиночку, поруч з фермою. Він пропрацював там близько п’яти років.
Микола листувався з дівчиною, з якою познайомився в інтернеті. Раніше брат ніколи не бачив Марину, вони тільки спілкувалися у месенджері. Коли він приїжджав до батьків, вони зустрілися та зрозуміли, що не зможуть один без одного.
Микола запропонував Марині поїхати з ним, на що вона дала згоду. Господар брата зрадів, що той приїхав не сам, а привіз собою подругу. Він ставився до нього, як до свого сина. Микола і залишився там жити з Мариною.
Коли у них було весілля, вони святкували вдома, тут, у нашому селі. Навіть господар маєтку в Данії приїжджав сюди з подарунками. На медовий місяць він влаштував молодятам подорож на Мальдіви. Микола вивчив датську мову, зараз вільно нею розмовляє. Як же я заздрю своєму старшому брату!
А у мене все не так. Я одружився раніше за Колю. Проживаю разом з батьками. З дружиною ледве зводимо кінці з кінцями, просто існуємо.
Микола в черговий раз приїжджав у відпустку до батьків. Він запропонував нам з дружиною поїхати з ними в цю чудову країну, яка стала йому другою Батьківщиною. Там маленькі симпатичні будиночки, схожі на іграшкові, доброзичливі жителі і свіже морське повітря.
Я так вдячний братові, що він запропонував мені це! Я дуже хочу з ним поїхати. А от моя дружина не може цього зробити. Адже її та моїм батькам потрібна допомога. Вони вже люди похилого віку, самі нічого не в змозі зробити нормально.
У нас є син. Як йому буде тут жити від зарплати до зарплати, без ніяких перспектив? А я б забрав сина, плюнув на все та й поїхав! Я теж хочу жити і радіти життю, як мій брат!
