Забула про дітей, коли вони гуляли у дворі!

Я чув та читав чимало схожих історій, але ніколи не думав, що мені колись доведеться з цим зіткнутися у реальному житті.

Влітку я полюбляю з самого ранку їхати на дачу та йти на риболовлю. Для цього мені щоразу доводилось йти на маршрутку о 4 ранку. Автобуси у цей час ще не ходять, а таксі мені брати не хотілось, тому я прогулювався, йти мені десь з дому пів годинки, а у той час саме починало світати, ні людей, ні машин. Загалом, я насолоджувався моментом.

Йшов я дворами, люблю знаходити щось нове й красиве у місті. В одному з них я побачив двох малих діток, які спали на сусідніх лавках. Старшій дівчинці було десь років 6, а її меншому братику не більше чотирьох. Одягнуті вони були у брудний й поношений одяг, було зрозуміло, що сім’я у них неблагополучна, проте я не міг просто так взяти й пройти повз дітей, що спали на вулиці.

Я тихенько розбудив старшу дівчинку, запропонував їй свою булочку, вона швидко відгризла половину, а інше залишила, мабуть, для братика.

Я почав спокійно у неї запитувати, чому вони з братиком вночі на вулиці. Ситуація була банальною – батьки п’ють, у них часто гості, а коли вони є, то мама відпускає дітей гуляти до пізньої ночі. Інколи вона їх впускає назад, а інколи у неї до самого ранку гості. Цього разу вони знову не змогли достукатися, мама або спала, або ще сиділа з «гостями».

Я пригостив дівчинку шоколадкою, яку вона почала швидко їсти, а сам зателефонував до поліції. Хотів спочатку у соціальні служби, але хто б мені відповів у таку годину.

Поки дівчинка розбудила братика, і я почав їм пояснювати, що зараз приїдуть хороші дядьки, які завезуть їх у тепле місце, де вони поїдять, зігріються та пограються, а мама потім їх забере, адже все одно у неї зараз немає на це можливості. Здавалось, дівчинка розуміла, що відбувалось, тому усміхнено кивала до братика, а сама витирала сльози.

Їх забрали у поліцію, а потім соціальні служби. Батьків позбавили прав, а ми з дружиною, з якою часто навідували їх, вирішили, що заберемо дітей до себе, тому вже почали готувати документи на всиновлення.

На жаль, ми з дружиною не можемо мати своїх дітей, тому тепер думаємо, що це був божий знак, щоб ми могли попіклуватися про чужих.