⁃ Олено Олексіївно, ви краще не витрачайте ні грошей даремно, ні часу, бо все одно у вас смаку немає на дитячі речі, лише безглyздo лежатиме!

У мене є два внуки, майже однолітки. Степанку зараз 3,5 роки (це син мого сина), а Андрійку 3 роки (це син моєї доньки). Я їх двох однаково люблю, але вже так розпорядилось життя, що більше подарунків отримує Андрійко, тому що моїй невістці неможливо догодити.

З самого народження Степанка ми з чоловіком постійно носили подарунки, але ж невістка лише повторювала, що розмір не той, колір не той, фасон не модний і чого ми вже тільки не чули.

Й досі пам‘ятаю, як купила дорогий красивий костюм Степанку на перший рік, то мені невістка з сином такий скандал влаштували, мов я не мала права його купувати, а мала з ними радитися, бо вони зовсім інший хотіли й могли б просто замовити, а я б мала оплатити.

⁃ Олено Олексіївно, ви краще не витрачайте ні грошей даремно, ні часу, бо все одно у вас смаку немає на дитячі речі, лише безглуздо лежатиме! – одного разу сказала мені невістка і я добре засвоїла цей «урок».

Я для себе все зрозуміла. Якщо не хочуть отримувати від мене подарунків, то я даремно і старатися не буду. Дійсно, навіщо, якщо «без пуття лежатиме»? Степанку я тепер приносила лише солодощі та фрукти, бо точно знала, що тут не прогадаю.

З Андрійком все інакше. Донька постійно мене тягне з нею на дитячі покупки, й коли я сама щось купую, все вихваляє, дякує постійно, і я бачу, як він носить куплене мною. Й ніхто не дорікає мені тим, що щось не так, чи я смаку не маю.

Недавно святкували день народження Степанка, то я йому знову принесла солодощів та дитячу іграшку, й тут знову прогадала, за словами невістки. А от Андрійку на день народження я купила золотого хрестика дитячого, щоб на майбутнє мав. Звісно, невістка не могла залишити це просто так й почала всім свято псувати, говорити, що я одного онука люблю більше за іншого, що й сина, мабуть, люблю менше ніж доньку. Син теж розлютився не на жарт, почав до мене претензії висовувати. Я вже й зовсім помарніла, не думала, що все так неприємно складеться.

Але хіба я винна у тому, що їм все не подобається? Я завжди старалась для двох онуків, але з одного боку я відчувала вдячність, а з іншого лише незадоволення. Вони мені сказали грошей даремно не витрачати, бо все одно не те буде, то я й не витрачала.

Коли я спробувала їм це пояснити, то вони сказали, що могла б я і грошима дати, а не виділяти одного онука.

Можливо, я дійсно зробила дурницю, що так вчинила, але ж хіба я маю підлаштовуватися постійно під невістку і її забаганки?

Поясніть мені, як краще вчинити у цій ситуації, бо я зовсім розгублена й не знаю, як бути далі?!