Мені дуже подобалася одна дівчина, яку я часто бачив в супермаркеті. Ми жили в одному районі, швидше за все. Вона була так схожа на мою маму в молодості. Можливо саме тому вона для мене була найкрасивішою. От тільки підійти і познайомитися я ніяк не наважувався.
А потім замотався по роботі і в супермаркет майже не ходив. Користувався доставкою їжі. Я саме зняв велику суму грошей в банку і мав віддати завдаток за автомобіль. І не знаю як, але я загубив свою барсетку. На її повернення я і не розраховував.
Раптом мій телефон задзвонив. Зателефонувала жінка. Вона сказала, що знайшла барсетку і в ній було “дещо” і ще кілька візиток. От вона й телефонує за номером з візиток.
Добре, що я в барсетку кинув з десять своїх візиток на всякий випадок. Це мені і допомогло. Ми домовилися зустрітися. Я сказав, що прийду в будь-яке місце. А жінка мені відповіла, що якраз йде до супермаркету по продукти і можемо там зустрітися.
Я був неабияк здивований, як побачив ту дівчину, яка мені так подобалася. Ще й з моєю барсеткою. Та й у нашому супермаркеті. Я – щасливчик. І гроші знайшлися, і номер цієї дівчини у мене є.
Ми розговорилися. Я подякував Ларисі, що вона порядна і не залишила ці гроші собі. Вона лише посміхнулася. Тоді я запросив її на каву з тортиком.
Ми мило посиділи, поспілкувалися. Виявилося, що ми взагалі живемо у сусідніх будинках. І так наша розмова закрутилася, що ми й оглянутися не встигли, як пройшло кілька годин.
З того часу ми з Ларисою разом. Ми навіть весілля відгуляли і в нас народилася донечка. Така ж красуня, як її мама і бабуся. А моя мама все ніяк не може збагнути, як я знайшов дружину один в один з нею в молодості.
