ЖИТТЯ

Залишалась сиротою при живій мамі й ще й виявилась невдячною донькою!

Мені було всього 6, коли при живій матері я залишилась сиротою. На той момент вона вдруге вийшла заміж і передала мене бабусі на виховання, доки у них продовжувався «медовий місяць», але минали роки, а я продовжувала жити зі старенькою…

Насправді саме так вони з вітчимом вирішили мене спекатися. Мама зрідка появлялась і ніколи нічим нам не допомагала, навіть, мінімально цукерки чи продукти купити вона не хотіла. Вона повністю загрузла у свої стосунки з чоловіком й не бачила нічого, окрім нього, тому згодом взагалі припинила з’являтися.

З бабусею у них давно були натягнуті стосунки, тому будь-яка згадка про мою маму або її приїзд не закінчувалися нічим добрим. На щастя, на стосунки зі мною це ніяк не вплинуло й бабуся мене любила.

Реклама

З бабусею ще з 6 років у нас панувало повне розуміння та любов. Вона любила дивитися на мене довгими вечорами, бо за її словами, я нагадувала їй сина, що зник безвісти. Жили ми на одну її пенсію, тому жилось нам досить важко. І хоч з якими б труднощами не стикалися та завжди намагалися підтримати одна одну й бути поруч. На жаль, коли я навчалась на другому курсі університету, моєї головної підтримки та опори не стало.

Хоронити бабусю мені довелось за власну стипендію та залишки від її пенсії. Вдома стало пусто й на мене все частіше звалювалась скорбота та сум. Пройшов рік після цих подій, як до мене у квартиру (у «мою», тому що бабуся зробила «дарчу» своєї трикімнатної квартири на мене) постукала мати, яку я не бачила кілька років.

ria.ru

Почала вона розмову здалеку. Розповідала, що не знала про смерть бабусі, що дуже за мною сумувала і хотіла б відновити наші сімейні стосунки. З її слів я могла лише посміятися, бо місто у нас маленьке і я впевнена, що про цю подію вона була повідомлена майже відразу.

Вона зрозуміла, що ця розмова нічого не дасть й почала йти у наступ, мов я повинна помінятися з нею квартирами (у неї двокімнатна), бо мені самотній не потрібно жити у такій великій квартирі, а от вони з чоловіком думають дитину заводити і їм потрібно більше вільних кімнат.

Я пояснила їй, що з нею я мінятися нічим не буду, і я нічого їй не винна рівно з того моменту, як вона мене шестирічну залишила з бабусею. Вона почала кричати, як якась ненормальна, що “ото вона виховала таку неблагородну дочку”, і як вона намучилась при моєму народженні. Я відповіла їй, що не вона мене виховала, щоб судити, чи я «вдячна донька», й виставила її за двері. Вона знову пропала на кілька років.

Минуло чимало часу й у мене з’явилась власна сім’я та трирічний син. І ось знову повторюється та ж ситуація. Дзвінок у двері й на порозі стоїть моя мама, але тепер заплакана. Вона розповіла мені, що повернулась до мене, щоб почати нове сімейне життя без вітчима, бо вони мали купити більшу квартиру й продали попередню, а він втік зі всіма грошима.

Вона щиро надіялась на те, що те, що вона прийшла до мене без вітчима, зробить мене м’якою, і я відразу її візьму до нас жити, але я про це навіть не думала. Я їй дозволила переночувати у нас, а потім подзвонила бабусиній самотній подрузі, якій я допомогла. Пояснила ситуацію й повідомила, що якщо та дозволить їй жити з нею, то вона буде допомагати по дому, ходити в аптеку тощо. Вона погодилась, бо зовсім ослабла за останній рік.

Коли про це почула мама, то знову почався великий скандал, що я «невдячна» донька, яких світ не бачив, але я пропустила це все повз вуха.

Мені не було за що бути вдячною мамі. За що бути вдячній матері, яка покинула тебе на бабусю заради якогось мужика? За те, що дозволила мене відчути себе непотрібною з самого дитинства? Ну, якщо так, то дякую тобі, мамо!

Реклама

Також цiкаво:

Close