Як вберегти своїх батьків? Тато ледь не потрапив у лikapню через телефонних aфepucтів

Я довго не могла навчити батька користуватися мобільним телефоном. «Навіщо він мені, в мене є мій старий «Фелікс» (так тато називав наш стаціонарний телефон), він ще мене переживе й буде працювати». Важко було пояснити батькові, що мені дорого йому телефонувати на стаціонарний. Та й він сам вмів наробити справ.

Одного разу зателефонував своєму братові за кордон на мобільний номер. У мене ледь інфаркт не стався, коли я побачила рахунок у кінці місяця. Тому вирішили з чоловіком купити йому мобільний. Спеціально обрали з великими кнопками та без зайвих функцій. Такі продаються для пенсіонерів. Але купити це одне, а привчити батька ним користуватися – інше. Він ніяк не хотів ним користуватися. Покладе у серванті й не чіпає його. Можна добу телефонувати. «А що я, я його не чую». Та якось все ж таки він звик до ґаджета.

А тиждень тому сталася біда. До батька зателефонував якийсь аферист та вирішив виманити в нього грошей. Знав його ім’я, прізвище. Знав, як звати мене та чоловіка. Звідки тільки ці покидьки дізнаються таку інформацію? Загалом він представився працівником поліції та сказав батькові, що ми з чоловіком збили людину на пішохідному переході, й тепер нам загрожує в’язниця. Те, що в нас немає автомобіля, батько навіть не зауважив. Його так налякали слова про в’язницю, що він все забувся. Вимагали в нього гроші з картки, щоб можна було «зам’яти» справу. Вони не знали, що тато не користується карткою.

Від почутого йому стало погано схопило серце. Добре, що тато встиг дійти до сусідів, й ті викликали швидку та дали йому заспокійливе до їх приїзду. Молода сусідка пояснила йому, що це обман, з нього намагалися здерти гроші. Він повністю заспокоївся, лише коли приїхала я. Лікар його оглянув та виписав ліки. На щастя нічого серйозного.

Добре, що все так скінчилося. А ті покидьки не заслуговують називатися людьми. Ледь не довели людину до найгіршого.