Були з чоловіком на ювілеї його начальника. Не уявляю, як можна терпіти таке

У Івана Миколайовича, начальника мого чоловіка, був день народження. Він запросив нас у гості до себе додому на святкування.

Якби я знала, що там буде – ніколи б у житті не пішла туди. Іван Миколайович усіх вразив своєю поведінкою. Це було просто жахливо. Я чула і читала про деспотизм з боку чоловіків до своїх жінок. Але нічого подібного не бачила ще. Чесно кажучи, я готова була крізь землю провалитися у ті моменти.

Гостей було багато, адже шеф запросив увесь колектив зі своїми чоловіками та дружинами. Незважаючи на те, що начальник заможний і міг дозволити собі святкування у ресторані, він віддав перевагу домашній обстановці. Уявляю, скільки сил і часу витратила його дружина на прибирання великого будинку та приготування страв. Тим паче, що у них є маленькі діти і немає помічників. А потім дружині ще й доведеться усе це прибирати знову та мити посуд.

Але це одна сторона медалі. Іван Миколайович при чужих людях показував усю свою неприязнь та неповагу до матері своїх дітей. Він постійно закривав їй рот, не давав і слова сказати.

Жінка тільки бігала навколо нас. Все підносила страви та забирала пусті миски. Крім того, коли вона замешкалася на кухні, Іван Миколайович почав кричати на неї і обзивати такими словами, значення яких я навіть і не знала, лише здогадувалася. Його дружина, як служниця, обходила гостей і покірно мовчала.

Я можу тільки уявити, як ставиться цей деспот до неї, коли вони самі, якщо дозволяє собі таке ставлення до господині дому при чужих людях.

Мені було шкода цю жіночку. Я не знаю навіть як звуть її, адже він не представив. Ми з чоловіком пішли раніше, бо набридло дивитися на ці приниження. Чоловіку було соромно за свого начальника. Думаю, що й іншим колегам це також не сподобалося.

Я знаю, що Іван Миколайович – чоловік з тиранськими нахилами і гострий на слівце. Але поводити себе так по відношенню до дружини, яка організувала такий пишний бенкет, просто недопустимо.

Мій чоловік розповів, що разом вони більше десяти років. Саме дружина допомогла відкрити Івану Миколайовичу власний бізнес. Вона зробила великий вклад у розвиток справи.

Жіночка добра, вродлива і мудра. Має хорошу освіту. Могла б працювати юристом, але через домашні справи у неї немає такої можливості. Шкода її. Як можна таке терпіти? Чи не краще розлучитися з таким деспотом. Хай спробує він, як жити самому, коли вона не буде його обходити. Але чужа сім’я – темний ліс.