Збоку стояла пляшечка з харчуванням та записка: «Надіюся, моя дівчинка потрапить у хороші руки. Адже я не в змозі її забезпечити…».

Наступили вихідні. Я з чоловіком вирішила поїхати за продуктами у місто. Машину припаркували на стоянку. Й вирушили за покупками. Ми доволі довго ходили по супермаркету та купляли все, що потрібно. Не помітили, як промайнула ціла година. Ще й десь орієнтовно п’ятнадцять хвилин стояли у черзі.

Нарешті вийшли з нашими покупками, та попрямували до машини. Зауважили дивну картину: біля нашого автомобіля хтось залишив візочок з маленькою дитиною. Ми оглянулися, але нікого поряд не було.

Я одразу викликала поліцію. Весь цей час маля плакало безупинно, мабуть, хотіло їсти. Хтозна скільки часу воно тут перебувало.

Поліція приїхала через двадцять хвилин. Глянувши на дитину сказали такі слова: «Все-таки вона кинула це маля напризволяще…». Ми з чоловіком не зрозуміли, про що йде мова.

Як згодом виявилося, у відділок поліції на днях надходив дзвінок. У якому перехожий помітив дивну жінку з візочком у місті. Начебто, вона була у нетверезому стані й на плач дитини ніяк не реагувала. Згодом був ще один дзвінок, у якому так само повідомили, що жінка залишила візок біля магазину та кудись зникла. Але перехожий затримав її на втечі, хоча вона почала виправдовуватися, що не збиралася втікати. При тому, що від неї було чутно алкоголем.

І ось тепер дзвінок від нас. Жінка все-таки залишила дитину та зникла безвісти. Поліціянти довго щось заповнювали у своїх анкетах. Але плач дитини став ще сильнішим і сильнішим. Я розкрила дитину, помітила, що це дівчинка. Збоку стояла пляшечка з харчуванням та записка: «Надіюся, моя дівчинка потрапить у хороші руки. Адже я не в змозі її забезпечити…».

Цю записку забрала поліція, заповнила всі потрібні документи, забрали дитину та поїхали у відділок. Сказали, що якщо потрібні ще якісь показання, то зателефонують до нас.

З того моменту минув рівно місяць. Нам з чоловіком було цікаво, чим завершилася ця історія, адже так ніхто так і не телефонував. Я поцікавилася у відділку, де поділася дівчинка, яку ми тоді віднайшли. Вони відповіли, що мати дівчинки так і не вдалося знайти. Тому дитину доправили в будинок маляти.

Одразу з відділку, я з чоловіком вирушила в цей будинок. Завідувачка дивно на нас дивилися, я розповіла історію, що місяць тому, ми знайшли дівчинку прямо на вулиці. Згодом вихователька тихенько сказала до неї: «Ірино Миколаївно, це та дівчинка, яку привезли нам поліціянти».

Але тиждень тому цю дівчинку всиновила молода пара. Від цієї новини мені стало радісно на душі. Тепер у дівчинки буде справжня сім’я.

 

Оцініть статтю
ZigZag
Збоку стояла пляшечка з харчуванням та записка: «Надіюся, моя дівчинка потрапить у хороші руки. Адже я не в змозі її забезпечити…».