Буде звучати не ново, але, здається, у мене великі проблеми зі свекрухою, хоча й винним у цьому можна вважати тільки людину, яку вона виховала. Власне саме вона погодилась на те, щоб маму записали, як власника квартири.
Інколи я дивуюсь поведінці та думкам свого чоловіка до глибини душі. Я його дружина, коли він хоче поїсти. Для нього будь-яка жінка отримує велике бажання та борг годувати свого чоловіка ще від материнського молока. І не просто робити їсти, а годувати, як тільки він захоче!
Якщо у мене щось болітиме, не буде настрою, чи я буду втомлена, то він просто називає мене лінивою й поганою дружиною, бо «хороша» ніколи б не відмовила приготувати щось для свого чоловіка. Навіть, якби у всьому будинку вимкнули б світло, то він би все одно хотів, щоб я розпалила огонь з підручних матеріалів і приготувала йому чогось смаженого. Це було б кращим варіантом для нього, ніж думка про те, що існують випадки, коли приготування їжі неможливе.
Я його дружина, коли він хоче, щоб вдома постійно було затишно та чисто. Я повинна щоденно витрачати час, щоб прибрати будь-що, що може викликати сумнів у комфорті нашого життя.
Я його дружина, коли він хоче мати спадкоємця. Але от, коли діло дійшло до купівлі квартири, то я припинила бути дружиною, чи людиною, яка викликає довіру, адже є мама, яка ніколи не зрадить.
Про таку радісну подію у нашому подружньому житті, я дізналась знову ж таки за приготуванням ввечері. Чоловік увійшов на кухню, кинув ключі на стіл та промовив: «Збирай речі! Сьогодні ми переїжджаємо, я придбав квартиру!».
– Це жарт? Я не розумію.
– Ні, у нас тепер є квартира.
– Але ж ми домовилися, що візьмемо іпотеку, як же ж…
– Я забрав ті гроші, що ми відкладали й мама доклала мені, бо продала дачу. Сказала, що це подарунок нам на весілля.
– Я навіть не знаю, що сказати… Хоча, це точно жарт, бо як пояснити те, що ти обійшовся без мого підпису на угоді?
– А він мені не потрібний. Мама являється офіційним купцем квартири.
– Так, зачекай-но. Ти хочеш сказати, що купив квартиру НАМ, але оформив її на МАМУ?
– Ну так, хіба у цьому є щось погане? Розлучатися ми не збираємось, а планували дитину, то куди її в орендовану квартиру? А мама чоловік надійний, не стане нічого робити, щоб нам нашкодити. Хіба ти не рада?
– Рада, звичайно, але не за нас, а за тебе з мамою, надіюсь будете мати гарних спадкоємців.
– Це ти про що?
Коли я йому спробувала викласти свою думку, то мене звинуватили у меркантильності й сказали, що моя єдина ціль – це отримати половину його квартири.
Але ж ми не раз обговорювали, що наші відкладені гроші (нехай моїх там і вдвічі менше) ми витратимо разом на купівлю нашого подружнього житла й візьмемо іпотеку та постараємось разом її виплатити. Він же ні словом не обмовився, сам все зробив й поради не попросив, а тепер чекає моєї безмежної радості, що якщо він собі когось іншого знайде, то ми з дитиною на вулиці будемо.
Ми поділи на розлучення після двох років спільного життя і я ні краплі не шкодую, бо дружиною я хочу бути у всьому, а не так, щоб мені не довіряли й купували квартиру на матір.
Що ви думаєте про це все? Чи правильно вчинили жінка?
