ЖИТТЯ

– Збирай свої речі й забирайся звідси! Батько твій поmep, і тепер це квартира моя! Бачити тебе не хочу! Тут же ти жити більше не будеш! – сказала мені мачуха

У мене була чудова сім’я. Мої батьки дуже сильно любили один одного. Але коли мені виповнилося п’ять років, у матері стався на заводі нещасний випадок і вона заruнула. Тато ходив дуже сумний і часто плакав, але він намагався це робити так, щоб я цього не бачив.

bug.org.ua

Тато став дуже багато працювати, щоб прогодувати мене. Потім він познайомився з жінкою на ім’я Валентина. Він полюбив її і одружився з нею. Вона стала жити разом з нами. Валентина ставилася до мене дуже добре. Я навіть став називати її мамою. Тато був з нею щасливим. Наше життя налагодилося. Так минув рік, а потім Валентина раптом почала пuти. Багато і часто.

Одного разу трапилася біда. Я прокинувся, коли тато вже готував сніданок. Я вмився і пішов снідати. Тітка Валентина сиділа п’яна за столом і розмовляла сама з собою. Я швидко поснідав, і тато відправив мене на вулицю грати.

Реклама

Коли я повернувся додому, побачив, що тата немає, а тітка Валентина сиділа за столом і пuла.

childdevelop.com.ua

– А де мій тато? Він кудись пішов?

– Татко твій в лікарні! Більше не буде до мене лізти! А ти он йди посуд помий!

Я дуже злякався і побіг до сусідки — тітки Маші. Вона мені розповіла про те, що сталося велике лихо: татові стало погано, і його забрала швидка.

Рано вранці тітка Маша взяла мене з собою і ми пішли до тата в лікарню. Ми зайшли до головного лікаря, щоб дізнатися як справи у тата. А він сказав:

Мені дуже шкода. У нього були травми, нeсумісні з жuттям. Ми намагалися його врятувати, але під час oперації він поmep.

Я не хотів вірити в те, що лікар каже правду. Я почав ридати. Мені здавалося, що моє серце розірветься від болю. Я вибіг у коридор і став забігати в кожну палату. Я сподівався, що побачу там тата. Я кликав тата:

– Таточко, таточко! Де ж ти? Повернися до мене! Не залишай мене! Як же я буду жити без тебе!

Тітка Маша знайшла мене, міцно обняла і сказала:

– Не плач, рідний. Таточко твій тепер став ангелом, і він завжди буде охороняти тебе від усіх бід.

Я нічого не хотів чути, я хотів просто, щоб до мене повернувся мій дорогий й улюблений тато. Як же я тепер буду жити без нього?!

Тітка Маша привела мене додому. Тітка Валентина спала на дивані, я пішов до своєї кімнати. Там я довго плакав, а потім заснув.

Вранці я прокинувся від того, що тітка Валентина розбудила мене зі словами:

Збирай свої речі й забирайся звідси! Тато твій поmep і тепер це квартира моя! Бачити тебе не хочу! Тут же ти жити більше не будеш!

Я швидко зібрав свій одяг і вийшов з квартири. Я ридав і не знав, що мені робити. А потім я постукав у двері до тітки Маші, і все їй розповів.

Вона сказала:

Не плач, рідний. Все буде добре.

Тітка Маша написала заяву на тітку Валентину. Був суд, її посадили. А тітка Маша змогла оформити опіку наді мною. Квартира залишилася в моїй власності. Я в ній не жив, я жив разом з тіткою Машею. Мою квартиру ми здавали. Гроші, які платили квартиранти, тітка Маша не витрачала, збирала. Вона віддала їх мені для вступу до інституту.

Вони мені стали в пригоді, коли я вчився в інституті.

Зараз я вже працюю, навіть встиг одружитися і стати батьком. Тітка Маша живе разом з нами. Вона для мене найрідніша, дорога і близька людина. Я кожен день дякую їй за те, що вона зробила для мене. Якби не вона, я б виріс в дитячому будинку і був позбавлений такої турботи й любові. Спасибі тобі, моя дорога й улюблена тітка Маша.

Реклама

Також цiкаво:

Close