Тільки-но, як Марія повертається з якогось святкування Юра вже не знає куди йому заховатися. Адже дружині так і кортить сваритися. Вона згадує йому всі образи й помилки, мабуть, за всі роки спільного життя.
Жінка повернулася пізно. Юра удав вигляд, що має дуже важливий проєкт, тому працював за комп’ютером. Спочатку Марія сказала:
— Добрий вечір! А ти не бажаєш підійти й зняти з мене пальто? Ти ж повинен хоч трошки бути джентльменом. Але до кого я говорю… Ти ж в першу чергу думаєш про себе…
Чоловік підірвався та побіг виконувати прохання дружини. Але на цьому не закінчилося.
— В нашій кімнаті занадто жарко, чому ти не провітрив кімнату до мого приїзду?! Як я повинна тепер спати? Це жах…Навіщо я взагалі так швидко повернулася з дня народження, потрібно було ще зі всіма поїхати до Оленки на квартиру. Але ні… Я ж сімейна, до чоловіка поспішила! А він весь в роботі, йому навіть не до мене! Так було все життя!
Тут Юра зрозумів, що Марія вже перебільшує і її слова починають ображати його. Він піднявся з крісла й відповів:
— Маріє! Якщо прийшла трошки напідпитку, то лягай спокійно спати. Сваритися на не тверезу голову я з тобою не збираюся. Якщо хочеш їхати до дівчат, то гаразд, без проблем, якщо потрібно, то сам відвезу! Але якщо ти підеш, то вже не повертайся у цей дім! Я не збираюся більше терпіти твої капризи! Я не винен у тому, тобі подобаються емоційні каруселі!
Жінка явно не очікувала, що чоловік спокійно, але з впевненістю поставить її на місце. Вона спокійно переодягнулася та пішла спати.
На ранок її чекала серйозна розмова з Юрою. Вона вже сама пошкодувала, що зачепила його у той вечір. Але все закінчилося добре. Марія сказала, що начебто нічого не пам’ятає, ніжно обійняла й поцілувала чоловіка, а він звісно її вкотре пробачив. Ох ці жінки…
