Моя дружина Олеся молодша за мене на 10 років. Я познайомився з нею, коли вона була на першому курсі, а я аспірантом викладав у її групі історію. Спочатку вона була не примітна для мене, але потім все змінилось. Ми почали зустрічатись, потім чекали поки вона довчиться, і тоді вирішили одружитись.
Мої батьки та Олесині були не проти, адже й мені було час одружуватись вже давно. Її батьки були не дуже в захваті від мене, бо я був простим викладачем в університеті й жив на невелику зарплату у свої 32 роки. Мати її постійно говорила:
“Якщо вже виходити заміж з такою різницею у віці, то тільки за заможного!”
Я цю майбутню тещу терпіти не міг, але все-таки якось мирились. Минуло 7 років нашого подружнього життя. У нас народилося 3 дітей, батьки Олесі, царство їм небесне, потрапили в автокатастрофу рік тому й померли у лікарні.
Як неприємно це не звучить, але їхня смерть зекономила наш бюджет. Оскільки до цього ми жили в орендованій квартирі, на яку в мене йшла чи не вся зарплата, тепер ми з усією сім’єю переїхали у квартиру покійних батьків Олесі.
Все йшло чудово, почали трохи економити, більше витрат йшли на дітей та крутий ремонт у квартирі, щоб всього було вдосталь. Оскільки квартира наша, то ми зробили ремонт, купили свої меблі та облаштували ванну й кухню за Олесиним смаком.
У нас є 3-є хлопчиків: Іван, Матвій та Олег. Їх розмістили у велику кімнату, а самі облаштували меншу. Почали жити комфортно і наче щасливо.
Звісно, як і у кожної сімейної пари у нас були конфлікти. Дружина за кожної сварки, нагадувала, що це вона в сім’ї господар, бо це її квартира, і навіть на ремонт вкладає свої кошти також, бо зарплатня у мене тільки на харчі й дитячі приладдя вистачає.
Зараз мені вже більше 40-ка років. Звісно, й виглядаю я вже старшим. Звичайний викладач, спортом не займаюсь. А моя дружина й досі молода й вродлива. Її подруги постійно висміювали наші стосунки й завжди поза очі говорили, що я її не вартий. Бідний дядько з низькою зарплатою, без власного житла й спадщини. Спочатку її це не хвилювало, але коли їй виповнилось 30 років, то все почало змінюватись.
Віднедавна я помітив, як Олеся почала довго затримуватись на роботі, ховати телефон і понад годину проводити у ванній. На дітей уваги вона майже не звертала. Звісно, банальний початок зраджування, але вірите чи ні, я нічого не помічав. Любив її безтями. І на кожну мою підозру вона вигадувала вдале виправдання.
Тут одного дня, вона прийшла і заявила, що закохана вже давно в іншого й хоче бути з ним. Заявила, що вона ще досить молода жінка й ховати себе завчасно в сімейних турботах не збирається.
Олеся знайшла собі якогось 27-річного хлопця, який і сам не мав, де жити. Орендував якусь там кімнату з друзями, та й по всьому. Спочатку вона орендувала з ним квартиру, але утримувати його було важко, бо у нього великі апетити. Після розлучення він її вмовив вижити нас з дітьми з квартири й оселитись самому там. Мовляв, це її квартира! Чому вона має наймати житло?
Вона таки погодилась. Я коли почув, що мене з дітьми, які і її також, вона виганяє з квартири, хоча чудово знає, що нам нікуди податись, то просто оскаженів. Як дружина і мати вона виявилась нікчемною.
Куди я піду з 3-ма дітьми? Вирішив судитись та розбиратись, як бути, за законом! Може, вдасться якось вмовити її отямитись? Але вона, як закохана дівчинка, нічого, окрім того молодика, й не бачить.