“Жодного кота у домі, доки я живий!»

Мій товариш Сашко нeнaвuдить котів. Він вiдрікається від них усіма можливими способами й годинами може говорити про те, як його дpaтує їхнє нявкання, чи те, що вони хочуть ласки. Коли він приходить у гості до когось з друзів, то його настрій псується від одного погляду на кота, тому всі звикли закривати котів в інших кімнатах.

Ми дружимо ще зі школи, й зараз у Сашка є семирічний син, що дуже хоче кота, постійно просить у тата, а той лише відповідає: «Що завгодно, але не кота!» Дружина також приєдналась до сина, вона обожнювала котів, але сама була безсила проти чоловіка, а тепер їх двоє. Але Сашко вперто стояв на своєму: «Жодного кота у домі, доки я живий!»

Як би Сашко не боровся за життя без котів, та одного дня його син знайшов якогось бездомного й притягнув його додому. Він був весь брудний, худий та ще й з блохами!

Саша не міг потерпіти такого вдома й почав скаржитися на те, що його виживають з власного дому. Якось, на щастя, дружині вдалось переконати чоловіка залишити котика на тиждень, щоб відмити його, вивести «гостей» і знайти йому хороших господарів.

З цих подій минув рік, проте мене не було у місті, й з Сашком я спілкувався лише у соціальних мережах. Прийшов я до них у гості, зустріла мене його дружина й попросила йти тихо, бо хоче мені щось показати. Я здивувався, але рушив за нею.

Дружина тихенько відкриває двері до спальні, й тут же син починає тихенько сміятися. Сашко лежить на ліжку, спиною до нас і грається з котом, попутно повторюючи: «А хто це у нас такий миленький? А у кого такі пухкенькі лапки? Любиш свого тата? Сильно любиш?»

Дружина закрила двері назад, а син почав розповідати: «От скажіть йому щось, тільки повертається додому, то забирає кота собі й більше нікому його не дає! Я кота бачу лише тоді, коли тато на роботі».

Виявилось, що чоловіки дуже незрозумілі істоти, особливо, коли мова йде про котів. Вся справа у тому, що коти хитріші за чоловіків, у цьому вони схожі на жінок. Вони попадуть у ваш будинок (повірте, спосіб знайдеться). Перші кілька днів чоловік буде тікати з дому, щоб не зустрічатися з котом, потім звикне до нього, а потім не зможе відірватися!

Є у мене ще один друг, воєнний, суворий чоловік з великим минулим, але кожного разу, телефонуючи дружині, питає: «А що там наш Мурчик? Як поїв? Сьогодні не вередував? З чужими котами не бився?»

Спочатку, не буду правди таїти, подумав, що говорить він про свого сина, мов так ніжно називає його, можливо й вік такий, що чужих котів за хвости тягає. Але – ні! Ввечері наш військовий показує фото свого Мурчика й безупинно розповідає про нього, паралельно показуючи фото.

«Так скучив за котом і дружиною, не можу вже! Швидше б додому потрапити!»