Я зрозумів, що жити самому не вигідно. Так сталось, що все життя зі мною поруч були жінки, якось раз я вирішив пожити сам, але пошкодував про це.
Коли трапилась ця історія, то я проживав у сім’ї, мав красуню дружину, але у нас не було дітей. Жили ми у маленькій квартирі, яка належала дружині. Кайфували і брали все від життя: за кордон їздили відпочивати, авто шикарне купили, бари-ресторани, розваги… Прожили в офіційному шлюбі близько десяти років, але причиною розлучення стали діти. Вона їх хотіла, а я – ні, казав, що краще буду гуляти далі.
Ось тоді я і зрозумів, що таке бути холостяком. Довелось орендувати квартиру, платити за комунальні послуги та ще й автомобіль утримувати. Все це раніше покривали разом з жінкою, а зараз я залишився сам. З зарплати лишалась невелика частка, яку витрачав на їжу, а тоді був ще той гурман. Обожнював купувати вино, пиво.
Щоб гуляти залишилась тільки мала частка, яка не дозволяла мені і половини з того, що хотілось. Через малу зарплату я змушений був виставити на продаж свою машину.
І хоч живу в провінції, і там це вважається хорошою зарплатою, мені цих грошей мало. Тож я зробив висновки, що вдвох жити набагато вигідніше і простіше.
Але зараз я одного не розумію, як я міг літати в хмарах?
Крім того, ще мене сильно здивувало те, що з дружиною жити простіше і дешевше, так як до цього я не розумів, що жив я у неї абсолютно безкоштовно. Після того, як я насолодився реаліями самостійного життя, я сказав, що не розумію, як за таких умов можна ще й дітей народжувати. Де брати кошти на їхнє утримання.
Удвох насправді жити легше. Однак в будь-якому випадку жити необхідно за свої кошти, бо якщо не дай Бог щось трапиться, то треба розуміти, що і сам з голоду не помреш.
І уявіть: я чоловік під сорок, як мала дитина не знаю, що робити, і як жити далі. До дружини не повернусь, але і сам вже не витримую.
Жінки кажуть, що мене нема чого жаліти. Ну може і так, сам винен…
