Живу у селі й не можу повірити, що мені так пощастило!

Сьогодні мій особливий день народження. Мені 45 років, і це третій день народження, який я святкую майже у порожньому селі й не можу повірити, як мені так пощастило!

Напевно, 10 років тому я б посміялась з того, що зараз напишу, і не повірила б у це. Але так сталось, що це найбільший парадокс стався у мої 43 роки.

З дитинства я була міською дівчиною і ні за що б це не проміняла, бо такими ж самим були й мої батьки. У мене ніколи навіть думки виникнути не могла, що я закохаюсь у сільського чоловіка й втечу з ним у маленьке село, щоб там працювати, але до цього ми ще повернемось.

На жаль, мої батьки рано загинули в автомобільній аварії й у свої 16 років я повинна була повністю подорослішати й забезпечити власне життя. В університеті я почала розвивати власну справу, яку перетворила у справжній бізнес з роками.

южноуральск.online

Моє тодішнє життя для багатьох здаватиметься казкою. Дорогі машини, власна квартира, багаті чоловіки, можливість подорожувати й купувати дорогі речі. Але в один момент все перевернулось і я опинилась у глухому селі, де мені нічого не потрібно, навіть туалет у домі. І знаєте у чому найбільший парадокс? У тому, що саме тут, з криками півня о 6 ранку, запахом навоза та постійно вимазаними чобітьми я змогла себе відчути по-справжньому щасливою.

Ми познайомилися, коли мені було 40 років і через 4 роки одружилися й переїхали жити до нього.

Зараз ми разом їмо приготовлений ним святковий сніданок і я розумію, що за всіма тими багатствами приховувалась нещасна дівчинка, яка тут з допомогою любові, підтримки, турботи та розуміння стала просто неймовірно щасливою.

Оцініть статтю
ZigZag
Живу у селі й не можу повірити, що мені так пощастило!