ЖИТТЯ

Зловила чоловіка у костюмі лицаря з к0ханкою, а він нічого краще не вигадав, як

З чоловіком ми у шлюбі прожили більше п’ятнадцять років. Він в мене працює актором у місцевому театрі. Там ми колись з ним й познайомилися. Після вистави, на якій я сиділа у першому ряду, він запросив мене на каву. Звісно ж я погодилася, бо ще ніколи в житті мене не запрошував на побачення чоловік у костюмі шістнадцятого століття. Він навіть тоді жартував, що може піти прямо так.

Наше подружнє життя з самого початку було веселе. Він постійно вигадував якісь походи у кіно, міг заспівати прямо посеред вулиці, невпинно жартував. Мені він інколи нагадував велику дитину. Але з часом я помітила, що він не проти побігати за спідницями, особливо, якщо вони були на гарненьких жіночках. Кілька разів я ловила його на зрадах й щоразу пробачала. Дивилася йому в очі й розуміла, що він їх не кохає так, як мене.

Але останній раз мене просто вразив. Я раніше повернулася додому. У коридорі стояли жіночі чоботи, а трохи далі на підлозі лежали штани мого чоловіка. Я одразу пішла до нашої спальні. Від того, що я там побачила, в мене відібрало мову, і я ледве стрималася, щоб не зареготати.

Реклама

Уявіть собі. Мій чоловік був одягнений у костюм лицаря. Не повністю. Тільки верх та шолом. А поряд з ним лежала жінка в образі принцеси. Щойно він побачив мене, як схопився за голову й почав награним голосом наче він стояв на сцені театру читати репліку з вистави. Він навіть сказав, щоб я не заважала їм репетирувати сцену у ліжку. Дякувати Богові, що в той момент на ньому був шолом, адже я не витримала та жбурнула в нього пакет з усіма покупками, а там, між іншим, було й заморожене м’ясо. Побачивши такий поворот подій, дівчина, в якій я впізнала актрису з того ж театру, швидко вибігла з кімнати й, захопивши чоботи, зникла з квартири у костюмі принцеси. Чоловік отримав по перше число. Майже два місяці я з ним не розмовляла. Але й досі не можу без сміху згадати його «репетицію».

Реклама

Також цiкаво:

Close