Знaйшлa дитину в жiночому тyaлeті!

На підвіконні жіночого туалету стояла мініатюрна дитяча коляска, у якій мирно спала одномісячна дитина. Всі жінки, котрі заходили у середину, не вбачали у цьому нічого підозрілого, були переконані, що мама через кілька хвилин вийде, мабуть, затрималась у туалеті.

Всі зрозуміли, що щось не так, коли дитина почала голосно кричати та плакати. Чомусь більшість швиденько втекли з «місця злочину» і наодинці з малюком залишилась лише Ліза. Вона почала заспокоювати дитину і співати їй колискові, надіючись, що мама незабаром повернеться.

З’являлися нові жінки, й Ліза зрозуміла, що серед них не має мами дитини, бо ні одна кабінка не залишилась зайнятою. На той момент, дитина вже спокійно спала і жінка мала змогу піти геть, але не могла так вчинити, тому швиденько побігла з коляскою до місцевого керівника охорони торгового центру, щоб він оголосив по гучномовцеві, що знайдено дитину, раптом мама розгубилась і зараз сама всюди шукає дитину?

Знайти охорону не склало труднощів, а от пояснити їм ситуацію вийшло дуже важко.

– Доброго дня, ось кого я знайшла у туалеті.

– Жіночко, ви з нас знущаєтесь? Ви цю дитину вкрали й тепер ще й нам приперли? – спочатку Ліза не зрозуміла гумору дорослого охоронця, тому почала захищатися.

– Ой, ви що таке говорите? Зараз я вам все коротенько поясню… – Ліза розповіла про свій дослід у туалеті й зупинилась поглядом на охоронцеві, мов очікуючи його вироку. – Ви думаєте вона це навмисно зробила, так? – продовжила жінка після затягнутого мовчання.

Було помітно, що охоронець ловить кожне її слово, але ось думає він зовсім про інше.

– Ну що ж, як звуть нашу рятівницю дітей?

– Мене звати Ліза, і ви досі не відповіли мені на запитання.

– Лізонько, у цьому немає потреби. Я зараз викличу поліцію, і вони краще дадуть відповідь на питання, ніж я. До речі, ви одружена, дітей маєте?

– Ні, а що? Хіба це має якийсь стосунок до дитини

— Звичайно, має. Ви хіба не чуєте неприємного запаху? Нашій «загубі» потрібно підгузок змінити. Я не маю такого досвіду, бо ніколи одружений не був і дітей не мав. І ви не мате. Поки…

– Ой, я і не помітила за всім тим хвилюванням запаху, ви праві, але де ж взяти чистий підгузок?

Олег, що й був головним вусатим охоронцем, запропонував дівчині пройтися до дитячого магазину, там все купити й разом, щоб їх навчили змінювати памперси. Дівчина погодилась.

Однією рукою Олег тримав коляску з дитиною, а іншою приобнімав Лізу, що була тільки рада цьому. Наперед обмовлюсь, що це не остання така прогулянка молодої пари.

Поліція швидко змогла знайти маму. Її розпізнали на камерах і змогли встановити особистість. Уже наступного дня її знайшли. Нею виявилась шістнадцятирічна дівчина, що навчалась у сусідньому місті, а жила у селі неподалік. Повертатися додому з таким «подарунком» вона не могла, а хлопець, який клявся їй у коханні — покинув, тому прийняла рішення, що залишить його у туалеті й зможе загубитися серед сотні інших людей.

Звичайно, батьківські права у неї забрали, й тут же на порозі поліції з’явилась Ліза та Олег, що повідомили, що хотіли б всиновити дитину, а через місяць вони будуть розписані.

Ліза та Олег стали чудовими батьками, на яких можна лише рівнятися, і вони з посмішкою на обличчі згадують момент свого знайомства, хоча тоді їм ситуація здавалась просто жахливою.

https://text.ru/antiplagiat/609570db81877

http://arkalife.club/?p=15567&fbclid=IwAR0kLxbDI_be3nRQtONJ66uLwmAGf1I9dlRrh1HlrWft4t1zqEIXaEWznJo