Я давно хотіла поміняти меблі у своїй квартирі, тому вирішила зробити це зараз, донька мені допоможе, вона має пристойну зарплату, а все своє добро дітям віддам. На перший час їм з головою вистачить.
Зателефонувала доньці, вона без зайвих роздумів погодилась, що це хороша ідея, і вони з чоловіком мені допоможуть «оновитися».
Я вирішила, що сину з невісткою все так і повеземо, а вони вже там визначаться, що де ставити та перемиють при потребі. Звісно, вони ще самі забрати його мають, як-не-як це дуже хороший подарунок.
Коли невістка почула мою чудову ідею, то спалахнула від злості: «Та що ви таке говорите?! Моя мама готова мені все до останньої копійки віддати, аби я все краще мала, а ви своєму сину непотріб пропонуєте?»
Звісно, мої меблі не найновіші, але вони у нормальному стані, як я говорила, на перший час з головою. Чи то їм краще на підлозі їсти та надувному матраці спати? Якби ж мені хтось у молодості такий подарунок зробив, то руки б розцілувала, а цій невістці все постійно не так!
– Ну, не хочете собі, то розпродайте, щось та й заробите, і собі щось купите у квартиру на ті гроші. Я б і сама цим зайнялась, але роки вже не ті! – промовила я до невістки.
Не можу я зрозуміти їх, якесь покоління невдячних дітей. Я їм пропоную хороші речі, а вони ще й носом вертять. От з квартирою їм теща допомагала. Син з невісткою багато років працювали й відкладали, а грошей все одно не вистачало, то вона дачу продала і все їм віддала до копійки.
Я їм лише з ремонтом помогла, говорила тоді до сина, щоб у сестри попросив, вона б не відмовила, але вони між собою ніколи дружніми не були, от і він носом вертів. Теж не можу цього я зрозуміти, навіщо ж у тещі просити, коли рідна кровинка може допомогти?
Хоча і зовсім я їх не розумію. Меблі звісно не нові, але з часом накопичили б й оновили, що не подобається. Це ж набагато краще, ніж спати на надувному матраці, хіба ні?
Чи ви думаєте, що невістка таки права?
