У мене є старша сестра, котру зовуть Мар’яна. Їй майже 40 років. Вона була заміжня аж п’ятнадцять років, але дітей не було.
Лікарі, розглянувши результати багатьох обстежень дійшли висновку, що Мар’яна безплідна. Вона хотіла зробити ЕКО, але спеціалісти відмовили її від цього вчинку. Мовляв, велику суму витратить, а дитину виносити сама не зможе. На сурогатне материнство не погоджувалася сама Мар’яна.
Чоловік недовго пробув з сестрою після того, як дізнався про це. Він покинув Мар’яну. Сестра довгий час страждала, але потім взяла себе в руки. Вона не любила самотність. Іншого чоловіка шукати навіть і не збиралася. Дізнається про її проблеми зі здоров’ям – знову покине, знову депресія.
Мар’яна бачила єдиний вихід із ситуації – усиновлення. Я була рада, що вона прийняла таке рішення. Нарешті не буде самотньою і даруватиме свою любов тому, кому це так потрібно.
Сестра довго придивлялася до діток в інтернаті. Серцем відчула, що п’ятирічна Єва – рідна їй душею. Нарешті зібрала документи і удочерила дівчинку.
Через декілька днів Мар’яна прийшла до мене у гості, щоб познайомити зі своєю донькою. Вона просто сяяла від щастя, і я раділа цьому. Яка ж таки вона молодчинка, що насмілилася на такий відповідальний крок!
Ми пили чай на кухні. Аж раптом почули, як закричав мій кіт. Маленька Єва прижала йому хвоста ногою і продовжувала так стояти. Я зробила дівчинці зауваження, сказала, що робити так не можна, бо котику боляче. Не кричала на дівчинку, а спокійно їй сказала ті слова.
Моя сестра наче озвіріла. Вона схопила Єву на руки і сказала, що тільки вона має право займатися вихованням своєї доньки. Я вибачилася перед Мар’яною. Але вона з дівчинкою пішла геть, грюкнувши дверима.
Тепер вже тиждень минув, як вона не спілкується зі мною. Сьогодні я бачила Мар’яну з Євою на дитячому майданчику, але вона не привіталася зі мною і відвернулася.
Чому вона гнівається? Можливо, мені ще раз варто вибачитися перед нею?
