Звернув увагу на маленького хлопчика. Йому на вигляд, мабуть, сім років. У руках він ніс свій портфель та схиливши голову до низу nлakaв. Ніхто з перехожих людей навіть не звернув на нього увагу.

Мій ранок розпочався як в завжди – я поспішав на роботу. Поки я йшов до свого автомобіля, звернув увагу на маленького хлопчика. Йому на вигляд, мабуть, сім років. У руках він ніс свій портфель та схиливши голову до низу плакав. Ніхто з перехожих людей навіть не звернув на нього увагу. Ранок… Всі кудись поспішають по своїх справах.

Я не міг не зупинитися та не дізнатися у чому справа.

– Хлопчику, у тебе все гаразд? Можливо потрібна якась допомога?

– Я пішов зранку до школи, а уроків немає, і про це мене попередили пізно. Прийшлося повертатися додому, а там нікого немає. Мама з татом поїхали на роботу, а сестра на навчанні. Ключів від квартири мені батьки до школи ж не дають. А на телефоні закінчилися гроші, і подзвонити я не можу.

– Це не є проблема! Ти подзвониш з мого телефону! Заспокойся та не плач, ми зараз все вирішимо. Продиктуй мені номер когось із твоїх рідних мами чи тата.

Ми швиденько зателефонували до матері цього хлопчика. Вияснили всю ситуацію. Мати сказала, що за десять хвилин приїде. А за цей час я поговорив з хлопчиком.

– Якщо з тобою колись трапиться схожа ситуація, то головне не панікуй. Тобі потрібно спокійно обдумати, що робити далі. У цьому випадку, ти міг когось із вчителів попросити про допомогу, адже навіть коли у них немає уроків, вони ж мусять ходити на роботу. Тому у школі завжди хтось є. А як ні, то не бійся попросити допомоги у перехожих. Головне, що ти знаєш номер мами. І тобі одразу допоможуть! Головне не плач, адже сльози точно не прикрашають справжнього чоловіка!

Хлопчик швидко заспокоївся, а в цей момент примчала його мати. Вона дуже сильно подякувала мені за допомогу і повела дитину додому. А я швиденько поїхав на свою роботу. Ось такий у мене був ранок.