Добре, мама мені таки повірила.
Це сталося під час Великодня минулого року. Була ніч, десь о восьмій, якраз у Чистий Четвер. Я йшов вулицею, де горів лише один ліхтар. Решта тонула в пітьмі. Вдалині я побачив велику тінь. Це не була людина. Вона не йшла — просто наближалась… без звуку, без змін у формі.
Чим далі я крокува́в, тим ближче відчував її. Аж раптом, в одну мить, вона зникла. Ніби розтанула. Я завмер, не розуміючи, що тільки побачив. А найжахливіше те, що всього за квартал звідти знаходиться цвинтар.
Відтоді щоразу, коли я опиняюсь на тій вулиці, уникаю дивитись у темряву. На всяк випадок… раптом вона повернеться.
