Alena Zaporozhets – Сторінка 9 – ZigZag

«Чого прuперся, ст@рий пень?» – закричала дівчинка, коли прийшов у гості дідусь. Всім стало зрозуміло відразу, що дитині не вистачало «твердого» батьківського виховання

Цю історію мені розповіла одна знайома. Ми з нею разом працюємо на роботі. У моєї колеги Аліни є простора

Наближався Святвечір. Мій чоловік зателефонував і сказав, що сьогодні з роботи він прийде не один. Я не знала, що й подумати!

Мій Андрій дуже порядний, чесний та надійний чоловік. Разом у шлюбі ми вже 6 років. За цей час я зробила

«Оце таке трапилося у нашому селі після Нового року!» – бурмотіли бабці біля магазину: «Олена Микитівна таки вuрядuла свою невістку з онуками з будинку! Чи не п0шкодує вона тепер?»

Я у селі живу і працюю. Тут кожен про все і всіх знає. Пішла я до магазину за продуктами. А бабці біля

У передноворічну ніч Тимур викликав п0ліцію. Він повідомив про дітей, які перебували у місцевому магазині. Коли повернувся додому, спокою не давала ця історія. І тоді дружина сказала слова, які його втішили

Тимур та Мілана – власники престижної фірми у нашому місті. Вони ровесники, їм обом по 40 років.

Свого сина я полюбив не відразу. Справжні батьківські почуття відчув лише перед Різдвом, коли Єгоркові виповнилося вже 5 місяців, і ледь не трапил0ся неп0правне

У нас з Іриною був шлюб по справжній любові. Ми планували вагітність, ходили на обстеження, здавали аналізи

Присвятила доньці усе своє життя. А тепер вона навіть на Святвечір не приїжджає, у л1карні мене не відвідала. Їй набридають мої старечі розмови. Я їй необхідна лише тоді, коли вона потребує допомоги

«У мене єдина донька Люба. Я їй присвятила все своє життя. З чоловіком ми р0злучилися давно.

Як мене цього Різдва щастя знайшло, або Іронія долі: мої діти – це не мої діти?

Моя історія розпочалася 18 років тому. Вона водночас і сумна, і щаслива. Навіть нагадує не реальність

Коли ми на різдвяних канікулах приїхали до родичів, щоб відпочити у Карпатах, вони нам відразу вка3али, де місцева їдальня. Оце гостинність! До такого я не 3вик!

Я ріс у сім’ї, де щоразу, як до нас мали прийти знайомі, родичі чи просто друзі, мама довгий час

До неї у відділення потрапив чоловік мого віку, з тяжк0ю травм0ю голови

Я ростив свою доньку сам. Так склалося життя, що моя дружина п0мерла під час народження Софійки.

Хіба можна заплатити за батьківську любов, якщо її не існувало?

Я так мріяв, щоб у мене батьки були, як у мого друга Вітька. Він з батьком усюди їздив. На риболовлі