“Я голодна” – промовило маленьке дівча.

Ця історія трапилася не так давно і я просто повинна поділитися нею!

Трохи передмови. Є у мене один недолік – я не вмію бути байдужим. Багато років тому переїхав з села до великого міста і до сих пір не розумію, чому тут вважається нормою пройти повз людину, якій потрібна допомога, або викинути жінку з дитиною на вулицю тому, що вона не може заплатити в цьому місяці. Звичайно, є винятки, але вони трапляються не так вже й часто.

У мене ж, навпаки, серце розривається, якщо я бачу, що у когось великі проблеми. Ну не можу я прикинутися, що нічого не помітив. Не можу я бути щасливий, поки хтось нещасливий. Тому намагаюся допомогти всім, кому дійсно потрібна допомога.

2006 рiк. Одного разу після робочого дня я заскочив в торговий центр у справах, і, коли повертався до виходу, мою увагу привернула молода матуся з маленькою дівчинкою. Мама явно була не в дусі.

– Ну що тобі треба ?! – крикнула вона на дівчинку.

– Я голодна, хочу їсти, – тихо відповіла та.

За кілька кроків від них батьки купували своїм дітям якісь ласощі. І, судячи з того, як скромно ця дівчинка була одягнена і як сумно вона говорила, вона дійсно хотіла їсти, а не просто вередувала. Але матуся зовсім сказилася і штовхнула дитину. Накричавши на дівчинку, що та зіпсувала їй все життя, вона кудись пішла і зникла з очей. Сказати, що я здивувався – нічого не сказати. Дівчинка встала, і, зрозумівши, що не знає, куди пішла її мама, сіла на лавочку і заплакала. Це був не голосний плач розбещеного чортеняти, а дуже тихий плач дитини, з якою погано обійшлися.

Мені стало дуже шкода дівчинку, але я сумнівався чи варто втручатися. Напевно її мама зараз повернеться, вони помиряться, і все буде добре. Минуло 20 хвилин. До дівчинки так ніхто і не підійшов, а головне, її мати досі не з’явилася. Я не міг більше сидіти. Довелося підійти до неї і спробувати заспокоїти. Потрібно сказати, що відчуваєш себе ніяково, коли починаєш розмову з незнайомою дитиною. Таке враження, ніби всі навколо подумають, що у тебе щось погане на думці. Але насправді всім навколо було байдуже.

Вона виявилася сором’язливою і спочатку боялася зі мною говорити. Але коли я покликав охоронця, щоб знайти її маму, вона стала трохи мені довіряти. Ми змогли з’ясувати, що її звуть Даша і їй 6 років. Я згадав, що вона хоче їсти, і купив їй їжі, поки ми чекали її маму. Вона спочатку заперечувала, але голод узяв гору. Як пізніше з’ясувалося, її не годували цілий день, а вже був вечір. Мама пропала чорт знає куди, і довелося викликати поліцію (тоді ще міліцію). Мені нічого не залишалося, як передати дитину співробітникам правоохоронних органів, щоб вони самі знайшли її батьків і повернули їм дитину. Але я відчував, що ця історія не закінчиться. На щастя, у мене був знайомий в міліції, і я міг стежити за подальшою долею дівчинки.

Як з’ясувалося, матусю чоловік давно кинув, і їй самій довелося ростити дитину. Заробляла вона мало, тому що ця вагітність зламала їй життя і кар’єру, про що вона завжди нагадувала своїй доньці. У підсумку вона вирішила позбутися дитини і просто кинула її. “А що? Все одно в дитбудинок відвезуть”. Даша плакала і просила пробачення у мами, щоб та дозволила їй повернутися додому. Але мати відмовилася від неї. Дівчинка дуже важко перенесла це. Коротше, материнський інстинкт у матусі застряг десь в дупі.

2008 рік. Ми з моєю дружиною, нарешті, змогли удочерити Дашу. Їй 8 років, вона вже йде в 2 клас. До цього було багато паперової тяганини, через що їй довелося пожити в дитбудинку. Але ми регулярно Дашу відвідували, привозили подарунки їй та іншим дітям. Деякі мої знайомі погано сприйняли удочеріння: «Чужу дитину? Навіщо вона тобі потрібна?». Нещодавно закінчився 2016 рік. Я навіть не помітив, як Даші виповнилося 16 років. Як час летить. Часто запитують, шкодував я, що взяв її? Ніколи! І ніколи не буду.

До чого ця історія? Через такі вчинки мене знайомі називають слабохарактерним. Мовляв, багато робиш для людей, а натомість нічого не отримуєш. Так ось – ви помиляєтеся. Натомість я отримую усвідомлення того, що я не непотрібний у цьому світі. А значить, моє життя має сенс. Світ жорстокий, але кожен з нас може зробити його краще хорошим вчинком. Так що, якщо ви вселили собі, що нікому не потрібна ваша допомога, просто подивіться ще раз навколо. Швидше за все, ви помиляєтеся!