Ковальчук Тарас

Просто жити далі Ярина, маленька бешкетниця з двома кумедними хвостиками-антенками, носилася по просторій

Все, край! Лідія Сергіївна легенько торкнулася кутиків очей білосніжною хустинкою і зітхнула так тужливо

Зимовий гість У селі взимку дуже рано темніє, а коли за вікном хуртовина то навіть ще раніше.

Дороге задоволення Лесю, знову? Скільки ж можна? Я вже працюю тільки на твого кота! Кіт, якого Леся намагалася

Пізній бунт Ти розумієш, що ти робиш? голос Одарки лунав рівно, без особливої інтонації, і саме ця тиша

Тихий бунт Ганни. Оповідання Ганю, я вже не можу, голос у слухавці звучав так, ніби лікар повідомляє

Мене нема Ти знову купила цю дурницю? Григорій грюкнув пакетом об стіл так, що щось усередині дзенькнуло.

Я загубила гаманець. Його повернув чоловік, обличчя якого я памятала зі старих сімейних фотографій.

Дідусю вже нема Леся саме повернулася з чергового відрядження і навіть не встигла зняти пальто та розпакувати

– Мамо, що ти робиш?! Оленка ледь не плакала, коли бачила, як мати викидає із шафи її нехитрі речі.