Моя друга вагітність стала причиною розлyчeння з чоловіком, і я цьому щиро рада!

Перші 5 років з чоловіком ми жили виключно для себе, а потім зрозуміли, що у нашому житті не вистачає дитини. Через два роки нам вдалось завагітніти, й ми цьому були невимовно раді, але ще через два роки я завагітніла другою дитиною, і тут чоловік проявив свою справжню сутність, бо почав переконувати мене у тому, що я повинна зробити аб0рт, бо «зайвий рот» нам не потрібний.

Я чоловіку повідомила, що якщо він наполягатиме на аборті, то я наполягатиму на розлученні, бо друга дитина для мене бажана. Чоловік не хотів йти на такі кардинальні кроки й відступив.

Згодом все ніби налагодилось, і ми про це забули, навіть коли я народила, чоловік виглядав щасливим й приніс мені величезний букет квітів.

Коли я нарешті потрапила додому після других пологів, то помітила якісь зміни у квартирі, а через кілька днів й у поведінці чоловіка. Він став частіше затримуватися на роботі, дивно себе поводити й пахнути жіночими парфумами. Всі здогадки про щось погане я ховала дуже глибоко, бо розуміла, що нервуватися не можна, бо пропаде молоко.

Але на 8 березня вже не можливо було приховати свої почуття, бо я випадково побачила на телефоні чоловіка не побачила смс: «Сумую, чекаю тебе сьогодні, хочу проводити з тобою кожен день! Люблю!»

Почала я з чоловіком сваритися, він нічого не став заперечувати, а потім вирішив «щоб жінка знала своє місце» побити мене. Через годину я лежала на підлозі з десятком синців та зламаною рукою та розбитим носом.

Зателефонувала подрузі, через 10 хвилин ми вже їхали у лікарню, там все зробили й вирушили у поліцію.

Через кілька днів чоловік приповз на колінах та почав просити пробачення, мов більше не повториться та й у нас своє дітей, їм потрібен батько, годувальник. Я вирішила, що до цього у нас все було добре й можна спробувати ще раз.

Наше «добре» тривало кілька тижнів, а потім чоловік знайшов нову жінку, і я вже цього не могла терпіти, тому подала на розлучення і поставила його перед фактом. Він знову почав просити пробачення, плакати й говорити, що все виправить, але я більше не хотіла йому вірити. Після того, як він зрозумів, що ці методи не дієві, то почав погрожувати мені, але й тут нічого не подіяло.

Я дивилась на нього і не могла зрозуміти, як я могла бути з такою гнилою людиною 10 років і не помічати нічого?

З моменту нашого розлучення минуло п’ять років і зараз у мене новий чоловік, і я чекаю від нього дитину. Він любить двох моїх дітей від першого шлюбу, і з повагою ставиться до мене та моєї вагітності.

Мій колишній чоловік після розлучення так і не зміг одружитися, тому досі інколи нагадує про своє існування й просить пробачення, але мене вже це просто смішить.

Моя порада всім дівчатам та жінкам: якщо ви бачите, що стосунки потребують реанімації, то не витрачайте свій час і йдіть від цього чоловіка. Ви обов’язково знайдете когось кращого й того, хто буде боротися за стосунки разом з вами!